В Україні утворилися 1002 об’єднаних територіальних громади. Зокрема, в Івано-Франківській області – близько 45 ОТГ, 39 з яких є такими, що відбулися. У них пройшли вибори, вони мають обраних голів та депутатів, отримують інфраструктурні субвенції з державного бюджету і можуть повноцінно господарювати. До слова, у березні область мала б отримати на ці громади понад 75 мільйоні гривень субвенції.
Щоправда, покладатися в нинішніх умовах на державну підтримку і не бачити місцевих джерел спроможності – це шлях до неспроможності. Про те, як громади запобігають цьому – розмова кореспондента ПІК з виконавчим директором Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації міст України (АМУ) Юрієм Стефанчуком.
– Пане Юрію, вже п’ять років ви живете справою об’єднання громад. Разом з експертами Асоціації постійно проводите серед людей роз’яснення на цю гарячу теми. Але й сьогодні доволі часто доводиться чути серед селян таке: «Якщо об’єднати десять бідних сіл в одну ОТГ, то з чого вона стане заможною?».
– У нас немає бідних сіл. У нас є села, ресурси яких недооцінені. У нас є села, мешканці яких не приймають рішень. А доля кожної громади – в стратегії, коли люди дають своїм головам чітке розуміння, що потрібно робити уже та у найближчій перспективі, і визначають пріоритети використання коштів.
Так само й голова ОТГ, коли він звертається до громади з інвестиційною пропозицією, повинен чітко пояснити, що є, скажімо, у нас мільйон гривень і ми можемо витратити їх на ремонт ось цієї дороги. Або дати можливість, щоб у нас працювало підприємство, на якому 10-20 людей будуть мати робочі місця, а податки від діяльності підприємства підуть у казну ОТГ. Хай люди обміркують наявні пропозиції і скажуть своє слово.
– За інформацією відділення АМУ, яке Ви очолюєте, об’єднані громади Прикарпаття вже здали в експлуатацію 488 різноманітних об’єктів на своїх територіях. І витратили на це майже 195 мільйонів гривень. Чи є серед цього різноманіття виробничі потужності? Адже без виробництва, розвитку економіки годі розраховувати на подальшу спроможність громад?
– В ОТГ це добре усвідомлюють. Щоправда, минуло ще мало часу, щоб можна було звітувати про запуск нових потужностей. Але громади насамперед приймають стратегії свого розвитку, які передбачають виробничу сферу, і активно пропонують себе інвесторам.
Перші успіхи бачимо у формуванні кооперативів. Варто сказати, зокрема, про ягідний кооператив у Печеніжинській ОТГ. Є цікавий проєкт у П’ядицькій громаді, де, як відомо, розвивається равликова ферма. Тепер тут хочуть зайнятися посадкою лохини. На це передбачені кошти одного міжнародного проєкту та обласного бюджету. А орган місцевого самоврядування виступає гарантом створення кооперативу.
Зауважу, що спрямовувати свої кошти в кооперацію готові наші заробітчани, які зазвичай частину зароблених за кордоном грошей відкладають для того, щоб отримувати від них пасивний дохід. Тобто мають намір віддати свої заощадження в інше управління, щоб мати звідти прибуток. Кооперативи є одним із методів побудови такої співпраці і створення локального бізнесу. Хтось має земельну ділянку, хтось має фінансовий ресурс, хтось є класним фахівцем… ОТГ ж акумулює ці можливості і спрямовує на результат.
– Чи відстежуєте кращі практики кооперації на теренах України?
– Безумовно. Одну із таких практик ми вивчали у Глибоцькій селищній ОТГ Чернівецької області. Там створили кооператив з виробництва сиру.
Ця модель вже працює. Ініціативні громади Прикарпаття про неї знають, і, мабуть, уже переймають. Тільки відкрито про це не кажуть, щоб не заговорити привабливу ідею, поки вона не запрацювала. А для того, щоб запрацювала, треба мати не тільки фінансові ресурси, кадрове забезпечення, сировину. Найважливіше – знайти ринки збуту продукції. Враховуючи всі ці складові і конкуренцію, громади стараються просувати свої проєкти, як то кажуть, в умовах тиші.
– Чи є у нас ОТГ, які замахнулися на більше, ніж кооператив?
– Є громади, які працюють над створенням інноваційних парків, де вся відповідальність щодо інфраструктури і логістики лягає на орган місцевого самоврядування, а бізнес заходить на готову площадку, щоб просувати свій продукт. Долинська ОТГ першою в Івано-Франківській області розробила документацію щодо такого парку. Вибрала для нього територію, затвердила відповідним рішенням сесії. Визначила критерії, під які має заходити бізнес. Пріоритет надає тому, який не буде шкодити екології. Розробляють в ОТГ документацію щодо будівництва мереж дорожнього сполучення, енерго- та водопостачання.
Зазначу, що коли бізнес бачить чітку стратегію громади, логістику та інфраструктуру для роботи, відчуває, що застрахований від зайвих проблем, він швидше заходить на таку територію.
За великим рахунком інвестор з самого початку хоче мати гарантію того, що земельна ділянка, яку він візьме в оренду, твердо буде у його розпорядженні певний період часу. І друге: він хоче розуміти, з ким йому вести мову щодо оподаткування своїх доходів?
– Як це з ким – з чинним законодавством…
– Саме так. Але є попередні моменти. Скажімо, коли заходить бізнес на земельну ділянку поза межами населеного пункту – села чи селища, він має пройти прийняття рішень на рівні обласної, районної та місцевої рад. Він знає, що 60 % податків буде сплачувати в районний бюджет, а не в те село, в якому працює бізнес, іншу частина коштів попаде в обласний і державний бюджети. А коли створилася ОТГ, весь податок спрямовується в орган місцевого самоврядування.
Тому перш ніж це відбудеться, доречно вести розмову, скажімо, про те, що більшість працівників у бізнесі, який передбачається, мають бути місцеві мешканці. Це для того, щоб люди могли заробляти, не відриваючись від своїх родин, і податок залишався тут. Для цього ж і реєстрація підприємства не має бути в Києві, а має бути тут. За таких обставин орган місцевого самоврядування може надати інвестору податкову пільгу. Наприклад, щоб він міг не платити за оренду землі впродовж трьох років, поки, умовно, будується…
Це називається добрий діалог бізнесу і влади в межах законодавчого поля. Бо що б ми не казали, але значною мірою завдяки бізнесу і його податкам здійснює свої повноваження місцеве самоврядування. І чим тісніша комунікація з платником податків, тим краще наповнюється бюджет, з якого живе громада. Відверто кажучи, будь-який бізнес може вести свою роботу чесно, прозоро, показувати у звітності всіх працівників, або – навпаки. І це теж на сьогодні залежить від діалогу.
– Але останнім часом в налагодження гармонійних стосунків відверто втручається політика. Спонукає людей, зокрема, до перегляду перспективного плану формування об’єднаних громад. Здається, що перед місцевими виборами ця тема стала топовою для політиків, які прагнуть терміново проявити себе на місцевій ниві.
– Виглядає на те. Але хочу наголосити, що Івано-Франківське регіональне відділення АМУ – це організація, яка стоїть осторонь політики. Поясню чому. Ми об’єднуємо 53 органи місцевого самоврядування, керівник кожного з яких має своє політичне бачення. Тож коли збираємося за одним робочим столом, сповідуємо один пріоритет – це проблеми місцевого самоврядування і як ми можемо їх вирішити.
