Американська мрія дівчини з Івано-Франківщини. Вона поїхала на роботу та відпочинок у США на 3 місяці, але вирішила там навчатись, кар’єрно зростати та створила сім’ю.
Про те, як вдалося легально залишитися в Америці, як поєднує роботу та виховання сина, а також про популяризацію українського серед іноземців Ірина Николайко (Левицька) розповіла для читачів ПІКу.
Коли всі шляхи відкриті
Дівчина родом з Бурштина. Три роки навчалася на факультеті іноземних мов у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. У 20 років з подругою поїхали у США за програмою “Work and Travel USA”. Після трьох місяців роботи у закладі швидкого харчування у штаті Північна Дакота дівчата мали повернутись додому. Та вони шукали варіати, як залишитися у країні легально.
“Хотіла жити в Америці, щоб реалізувати свою мрію – здобути тут вищу освіту та відвідати всі штати. Для нас всі шляхи були відкритими й ми вірили, що все зможемо. Ми подорожували штатами, багато працювали та знайомились з різними людьми. Звісно, хоча мали нових друзів, сумували за рідними”, – поділилась вона.
Дівчата переїхали у місто Детройт штату Мічиган. Знайти житло та роботу допомогли знайомі. Вдалося продовжити студентську візу, бо Іра почала навчатися у школі для іноземних студентів.
“Коли приїхала, англійську мову знала на початковому рівні. З собою мала не багато грошей, а щоб продовжити візу – дорого заплатила. Для цього крутилась, як могла. Три дні вчилася, а 4 дні, включно з вихідними, працювала – няньчила дітей та прибирала (з останні хотіла швидше завершити). Під час роботи звикала до американського середовища. Вчилася у коледжі. Все змінилося, коли виграла “Зелену карту” і отримала дозвіл офіційно працевлаштуватися”, – розповідає Іра.
Саме у Мічигані вона познайомилася із своїм майбутнім чоловіком Тарасом. Він теж з Бурштина, але там вони не були знайомі. Сьогодні вони виховують маленького сина Олексія.
“Це велике щастя – у такій великій країні зустріти рідну людину”, – поділилась Іра.
Материнство кар’єрному росту не завада
Американська мрія дівчини з Івано-Франківщини… Ірина поступила в Оклендський університет. Державних місць тут немає, а за семестр треба заплатити 6-8 тисяч доларів. Якщо студент вчиться гарно, то отримує 2 тисячі доларів допомогти від закладу. Прикарпатка цим скористалася. Цьогоріч Іра стала магістром бізнес-адміністрування в управлінні людськими ресурсами.
До речі, працювати по фаху українка почала ще у студентські роки, має 4 роки стажу. Її посада називається генеральний спеціаліст з персоналу. Радіє, що здобуті знання може застосувати на практиці, а колеги та вчителі допомагали, коли чогось не знала.
“Я обожнюю свою роботу. Як казав колись Сковорода: велике блаженство мати сродну працю. Я спілкуюся з різними людьми, проводжу інтерв’ю, займаюся розвитком та працевлаштуванням персоналу. Через карантин і виховання маленького сина Олексія, мені вдається працювати віддалено”, – розповіла прикарпатка.
Поєднувати материнство та роботу, а перед цим навчання, не завжди легко. Трирічної декретної відпустки, як в Україні, немає. Часто дітей дають у садок з двох тижнів. На щастя, Ірі допомагає чоловік. Коли він ввечері повертається з роботи та сидить з сином, вона вирішує свої справи, або ж прокидається для цього раніше.
Американський стиль життя
Сім’я Николайок мешкає у будинку на околиці Детройту. Жити тут подобається через доступність. Якщо Ірі у другій годині ночі захочеться щось спекти, то всі інгредієнти без проблем можна придбати й о цій порі.
“Тут швидкий ритм життя і до цього було важко адаптуватися. А з іншого боку, подобається, якщо щось замовила в інтернеті, то на наступний день воно прийде”, – додала Іра.
Люди теж трапляються різні.
“Американці посміхаються до тебе, але не знаєш, які у них думки. Привітні, але тримають дистанцію, не порушують твій особистий простір” – поділилась Ipa.
Українська вишивка на весіллі у США
Спілкується прикарпатка не тільки з українцями та американцями, а й французами, латино-американцями, корейцями, індусами тощо. Завдяки цьому вона не тільки дізнається про особливості інших культур, а й розповідає про Україну. Наприклад, дехто з її оточення не знав, де Україна розташована. А частіше про нашу країну почали запитувати з 2014 року після Революції Гідності.
“Люблю знайомим розповідати про українські традиції: про святкування Різдва та Великодня двічі, 12 страв на Святій вечері. Хоча наше весілля було в Америці та інтернаціональне, ми старалися дотримуватися українських звичаїв. Я кидала цукерки дітям, ми ламали коровай, серед елементів декору були вишиті рушники. Хочу сина привчати до наших традицій, тому завжди печу паску на Великдень та малюю крашанки”, – розповіла вона.
Николайки знаходять час не тільки на кар’єру та сім’ю, а й на активний відпочинок та подорожі. Відвідали багато американських штатів та країн Європи, острови Фіджі, Мексику й не думають зупинятися. Також люблять відпочивати в українських Карпатах. Для них це можливість подивитися на життя інших людей, насолодитися краєвидами та черпнути енергії. Іра каже, що після мандрівок більше цінує свій дім та стиль життя.
На пенсію – в Україну
В Іри насичене життя в Америці та за домівкою і рідними сумує. Хоче приїхати у село на Рогатинщині та показати сину, яким тут у неї було дитинство. Шкодує, що батьки не можуть просто приїхати на годину посидіти з онуком та поговорити за горнятком кави.
Прикарпатці слідкують за новинами з дому, обговорюють події в Україні із земляками. До речі, чимало з них думають про переїзд додому на схилі віку. Бачать, що країна змінюється: знайомі відкривають власні справи, розвивається туризм.
“Наш з чоловіком секретний план на пенсію – переїхати у затишний дерев’яний будинок у Карпатах та насолоджуватись ідилією з природою. Де б ти не був, твої серце і душа прихильні до рідного місця, де ти народився”, – поділилась Іра.
“Не важливо, американська чи українська у тебе мрія. Завжди можна досягти бажаного, якщо ніколи не зупинятися, падати і вставати, знову бігти, робити все, що у твоїх силах”, – додала прикарпатка.
Марія Гурецька. Фото родини Николайко.
Читайте також:
Альбінос з Івано-Франківська розповів про свою особливість (ФОТО)
2D художник з Прикарпаття здобув першість у міжнародному челенджі
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
