Хто буде правити Галичем: новообраний мер (перший на фото) чи хтось “із-під купола” Верховної ради? Це запитання виникло у декого із новообраних депутатів безпосередньо на першій сесії Галицької міської ради восьмого демократичного скликання, яка відбулася 27 листопада.
Прогонозували, що сесія буде дуже сумна. Бо уже в перших тезах звучатиме: Галицька міська рада Івано-Франківського району. А де ж свій рідний? Розформовується. На думку галичан, це і є оцінка попередній владі міста та району. Мовляв, не змогли відстояти своє, тепер Галич – наче одне із сіл ОТГ.
Прогноз про сум не справдився
Добре, що українська думка та мова – неймовірно багаті. Тож у сесійній атмосфері всечесний галицький отець сказав:
«Наш сивочолий Галич розширюється до тих меж, які він мав за часів княжої доби. І маємо надію, що він набере такої слави, яку мав за Короля Данила та князя Ярослава Осмомисла».
Що від цих слів коїлося у голові нового Галицького мера, важко уявити. Невже доведеться княжити?
Попередник Олега Кантора – Орест Трачик, який керував містом попередні п’ятнадцять років, на сесію не прийшов, хоча щиро запрошували. А вартувало прийти. Вам, Оресте Антоновичу, дякували за працю.
Перша сесія нової ради у Галичі була урочистою. Долучилися своєю творчістю працівники культури, таланти-аматори. Навіть пояснення, що являє собою Галицька ОТГ з адмінцетром у Галичі, звучало піднесено і навіть пафосно.
Так ось, у складі ОТГ маємо місто Галич та 25 сіл: Блюдники, Бринь, Височанка, Вікторів, Ганнівці, Демешківці, Дорогів, Залуква, Козина, Колодіїв, Комарів, Крилос, Курипів, Мединя, Німшин, Острів, Перлівці, Поплавники, Придністров’я, Пукасівці, Сапогів, Сокіл, Суботів, Темирівці, Шевченкове.
Ще живий у свідомості людей Галицький район насправді поділився на 4 ОТГ: Галицьку, Бурштинську, Більшівцівську та Дубовецьку ОТГ.
Редактор “Галицького слова” Володимир Теслюк про цю ситуацію писав недавно так:
“Наразі ще Галицький, але вже пошматований на чотири уламки район”.
І тут вже не скажеш, що вплинув на шматування “негідник Путін”. Спрацювали одвічні амбіції галичан, коли на одного пана два гетьмани. В нашому випадку вільно чи не вільно, але з’явилися чотири “гетьмани”.
Є мрія, що “уламки” стануть успішними. За рахунок чого?
Першим “гетьманом” в умовах створення об’єднаних громад став Василь Саноцький. У 2018 році його обрали головою першої в районі Більшівцівської ОТГ, громада якої зараз, м’ягко кажучи, зовсім не панує.
Перший державний транш, що прийшов на ОТГ, був швидко витрачений на реконструкцію площі перед Ратушею громади у Більшівцях та ремонт самої будівлі. Державної субвенції, що надходить останні роки, ледь вистачає на зарплату вчителів та медиків, на утримання соціальної сфери.
Дубовецька ОТГ, головою якої став вчорашній голова Галицької районної ради Павло Андрусяк, взагалі має в народній уяві особливу історію. Начебто батько “Івано-Франківськцементу” Микола Круць разом зі своїм колишнім працівником Андрусяком, “пробили” собі на рівні Києва цю громаду.
Справа в тому, що на території теперішньої ОТГ знаходиться “золотовалютна” сировинна база “Івано-Франківськцменту”. Тож вирішили, що доходи мають бути в одній кишені, а не розпорошуватися на неосяжну Галицьку ОТГ, яка до 2018 року передбачалася у складі майже 50 населених пунктів.
Звичайно, що створення “локальної” Дубовецьої громади – це кращий варіант для неї самої, для її людей. Але з точки зору високопарного биття в груди: “Ми патріоти! Ми галичани!!!”, – створення чотирьох громад на мапі невеликого Галицького районну – це ще один розбрат.
Так чи інакше, але Галицька ОТГ, навіть задля гордого звучання Галицька!, не має фінансового ресурсу на швидкий успіх (розраховували ж на Дубівці, Бовшів та Бурштин (екологічі кошти й податки від ДТЕК).
Кадровий голод та таємне голосування
Ось на тлі такої ситуації галичани привели до влади голову ОТГ Олега Михайловича Кантора – до цього заступника директора ПП “Галицький ринок”, який робив дещо корисне для міста. Однак в кулуарах першої сесії Галицької міської ради, якій підпорядкована вся територія ОТГ, виникло питання: “Чи зможе пан Олег правити громадою так, як він собі уявляє: самостійно та прозоро?”.
Спровокувала запитання присутність на сесії двох нардепів Ігоря Фріса та Едуарда Прощука.
Звертаючись до депутатського корпусу, вони говорили, зокрема, про те, що на парламентському рівні дбатимуть, аби казна Галицької громади поповнювалась і не була пустою. А таке, на думку деяких галичан, за чесне слово не робиться: хто приніс гроші, той замовляє музику.
На тлі такої конспірології, у сесійній залі ще й з’явилися двоє франківчан – претендентів на посади заступників міського голови: Володимир Олійник та Вікторія Дебенко (на фото).
Щодо одного з них депутати запідозрили: мабуть, пан Фріс привіз свою людину.
Дещо пізніше сказали, що Володимира Олійника будуть рекомендувати на посаду за пропозицією партії «За майбутнє», а Вікторію Дебенко – за пропозицією «Свободи».
Виходячи з цього, Ігор Фріс від «Слуги народу» ні при чому. Пізніше Дебенко та Олійник взагалі спростували інформацію щодо їх стосунків з названими партіями. Мовляв, «ми взагалі безпартійні».
Тим часом запрошені на сесію галичани були здивовані: невже серед жителів міста на 25 сіл громади не знайшлося двоє людей, які могли б бути заступниками міського голови? До слова, Олійник та Дебенко не мали жодних опонентів, до бюлетеня таємного голосування внесли тільки цих два прізвища.
Причому, від депутатського корпусу не прозвучало жодного запитання: хто ці люди, який у них досвід роботи та в якій сфері, яке у них бачення розвитку Галицької ОТГ, де кінець кінцем вони насправді живуть і чи мають змогу вчасно приїздити на роботу?
Забігаючи наперед, скажемо, що за Вікторію Дебенко та Володимира Олійника проголосували 24 депутати із 26-ти, що є у складі міської ради. Серетарем міської ради обрали депутатку Віру Костишин від “Батьківщини”.
При таємному голосуванні за замів – у залі стояла тиша. Якщо не мертва, то така, що виказує байдужість до питання, яке хтось уже остаточно вирішив.
На наш погляд, дійсно мав місце результат домовленостей. За інсайдерською інформацією переговори відбулися в кілька етапів за участі голови ОТГ та впливових представників 8 партій, які мають мандати у Галицькій міській раді.
- Тут доречна офіційна інформація ЦВК про склад Галицької міської ради.
Радили орати, сіяти та збирати
То чи буде галицькому голові комфортно працювати при обраних заступниках з урахуванням й того, що у раді 26 депутатів від 8 політичних сил, які дослухаються насамперед до своїх партійних босів?
Ми запитали про це у галицьких обранців і почули доволі цікаві думки. Щоправда, всі співрозмовники, як один, просили не називати їх прізвища. Тому тільки думки.
Перша думка: «А хто вам сказав, що люди звідкись, гірші ніж свої у владі? Ми мали до цього своїх. І що аж такого доброго вони зробили? Навіть назву району втратили».
Друга думка: «Морально якось принизливо, що нам привезли замів зі Станіслава. І навіть не відкрили нам їх «досьє». Але ж у Галичі вже дуже давно є кадровий голод. Що тут поробиш?».
Третя: «У нас ніхто не хоче брати на себе відповідальність, навіть сумлінні люди. Знаю, що пропонували посаду при Канторі бойовій заступниці голови райради Любі Гордійчук – сказала, що вже не має до того «воза» здоров’я. Пропонували одному із вчорашніх претендентів на мера – але ж він надто амбітний, хоче бути тільки «у руля»… Чув, що Кантор мав розмови й з іншими людьми. Не захотіли. От і маємо, те що маємо».
Четверта: «Нічого страшного не сталося. Добре що мером люди вибрали Кантора. Він ґазда. Він зробив себе сам. Має стержень і має власну думку. Ним ніхто не буде так помикати, як любили помикати попередником. І випивати на службі не будуть, і йому не наливатимуть. Випиває цяпулечку у свято. До того ж, він набожна людина. Правда, не вміє шанувати думку іншого, тільки свою».
Тут стало зрозумілим, чому отець Ігор Броновський, декан Галицького деканату УГКЦ у своїх настановах сказав:
«Не кваптеся приймати рішення. Не бійтеся і не встидайтеся радитися. І радьтеся не тільки з тими, хто вас підтримує. Але й з тими, хто має іншу думку, іншу позицію. Бо правильне рішення може бути по середині».
У зверненні ж до депутатів отець теж виголосив слушні слова:
«Ви йшли на виборах до ради під різними політичними прапорами. Але у депутатах маєте разом орати, сіяти та збирати. Тут лише така політика. Ми всі маємо дослухатися до висновків експертів, які вивчають характери та здібності нашого народу. Вони стверджують, що українці є патріотами, мають здібність до великого героїзму, але наша проблема в тому, що ми не маємо єдності».
Мер Кантор (на фото) був лаконічним: “Я хочу, щоб ми з депутатами один одного чули, поважали і робили спільну справу”.
Це він сказав поза трибуною. З неї ж заявив про своє бачення розвитку громади. І що впродовж місяця буде сформуваний потужний апарат управління, для якого місто та села будуть рівними, і люди це відчують.
До слова, перше свідчення про “героїзм” Олега Кантора полягало у тому, що він був єдиним, хто у дуже холодній залі Народного дому тримався за протоколом – у костюмі. Депутати та запрошені сиділи у пальтах та куртках, як на північному полюсі.
Додаткові проблеми витримали ЗМІ: працювали у слабко освітленій залі, без жодних технічних можливостей транслювати сесію для великої Галицької ОТГ та бодай зробити якісні світлини для сайтів.
Ось вам людські проблеми, на які мер звернув увагу.
Марія Палюга.
Читайте також:
На Тисмениччині сільський голова підробив рішення сесії
В Івано-Франківській області будуть дообирати одного народного депутата
