Доля Станіслава Вінценза є надзвичайно, адже він був онуком нафтового магната, поляком французького походження, учнем Зигмунда Фрейда.
Роман «На високій полонині», написаний поляком Вінцензом у Швейцарії і виданий у Варшаві у 1936 р., – це багатотомне полотно про Гуцульщину, де зібрано величезний етнографічний матеріал, показано побут, звичаї, духовну культуру гуцулів.
Сам Вінценз писав, що його призначення «відкривати світові барви та історію Гуцульської Верховини». «На високій полонині» порівнюють з «Тінями забутих предків» Михайла Коцюбинського та творами Гната Хоткевича про опришків, називають «Калевалою гуцулів».
Наш земляк Тарас Прохасько почав перекладати Вінценза у 2009-му. Для українців авторський переклад Прохаська – це Колумбове відкриття Terra incogmita – твору «На високій полонині».
Працюючи над твором, письменник унікальним чином зберіг максимум автентичних гуцульських інтонацій, однак надає звучання, зрозумілого і близького для сучасників з усієї України.
Меморіальна таблиця на будинку Коломийської гімназії.
І справді, Станіслав Вінценз жив на краю світу в гуцульській хаті і щодня читає Гомера. Він написав своєрідну верховинську “Іліаду і Одісею”, а потім і сам, як Одісей, змушений тікати з Карпат через Чорногірський хребет в Угорщину, рятуючись від радянської влади, у супроводі мольфара.
В останні роки життя у Швейцарській Лозанні, Вінценз врятував від самогубства нобелівського лауреата Чеслава Мілоша, а також приймав у своїй гуцульській хаті в Ла Комб блискучих європейських інтелектуалів ХХ сторіччя.
Читайте також:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
