Більшість з цих “привидів минулого” очевидно чекають часу, коли власники їх знесуть, натомість на вільній території зведуть щось нове. Такі реалії життя. Втім, є й такі споруди, які зносити навряд чи будуть. Натомість, якби їх реконструювати, вони б отримали гідне друге життя, повідомляє ПІК.
Популярне кафе, туристичний центр, потужний завод, відома художня школа, ходова лазня. Наразі такі будинки або ж їх частина, стоять пусткою. Й інколи привертають увагу перехожих своєю порожнечею.
Кафе “Молочне”
Локація: вул. Шашкевича, 6
Історія: У 70-80 роках в Івано-Франківську спостерігалася спроба «побавитися» в народні мотиви, зокрема, було вигадано так званий «гуцульський стиль». Саме тоді розпочалося будівництво громадських споруд, які мали стати візитною карткою цілого Прикарпаття. Тепер ці споруди вирізняються своєрідної форми дахами під черепицею та декоративними фасадами.
«Колись там були одноповерхові будинки, котрі знесли. Цю споруду звели в сучасних формах, але вони майже повторюють форми будинків — сусідів, не тиснуть, а доповнюють, бо, ясна річ, не може стояти в центрі міста старий одноповерховий будиночок», – розповідав у одному з інтерв’ю знаний місцевий архітектор Зіновій Соколовський.
Коли на тодішній вулиці Комарова (Шашкевича) у 1984 році збудували «Молочку» (архітектор Ярослав Дяків), то, аби розмістити там літній майданчик. Воно і зрозуміло, адже в кафе були постійні аншлаги.
Сучасність: Вже десятки років кафе закрите. Всередині заклад перетворився на руїну через розпочаті й незавершені ремонтні роботи. Така ситуація триває відтоді, як у січні 2004 року про своє право власності на ласий шматок нерухомості в середмісті заявив місцевий підприємець Костянтин Бородайко. Наразі приміщення начебто перебуває у приватній власності, утім ця власність доводиться тривалою судовою тяганиною.
Гуцульський павільйон
Локація: вул. Мазепи, 135
Історія: Батьком гуцульського стилю вважають архітектора Івана Боднарука. Одним з його творінь є знаменитий ресторан “Гуцульщин”» в Яремче. Він був побудований у 1958 році, за легендою, без єдиного цвяха. Проте, справжньою колискою нового архітектурного напрямку є не Яремче, а Івано-Франківськ, писав “Репортер”.
Ще в 1955 році у тамтешньому станіславському парку культури та відпочинку звели головний павільйон обласної сільськогосподарської виставки. Креслення розробив все той же Боднарук.
У цій споруді вперше проглядаються риси майбутніх туристичних об’єктів Карпат. Через два роки виставки у парку припинились, а павільйон перепрофілювали на літній кінотеатр “Трембіта”. Від сімдесятих там була туристична фірма, пізніше – ЗАТ “Івано-Франківськтурист”.
Весь будинок дерев’яний, і дах також був зроблений з дерев’яної гонти, однак після реставрації дах став металевим, тому автентична споруда втратила свій колорит, йдеться у книзі “Алеями міського парку” краєзнавця Романа Діда.
Сучасність: На сьогодні будинок не належить до пам’яток архітектури. Та й зараз слугує, радше складом із усіляким непотребом.
Колишня Художня школа
Локація: вулиця Сірика
Історія: добре відома багатьом у минулому Художня школа. Свого часу її випускниками були більшість відомих станіславських, а згодом – франківських митців. Після реорганізації художня школа перебралася на вулиці Чорновола та Павлика, а на Сірика – «прописалося» Управління культури міста.
Сучасність: Спершу будівлю в 2010-х роках відсудив колишній власник з діаспори, в родини якого колись цей будинок відібрала радянська влада. Відтак міська влада змушена була покинути це місце. Втім, останнє десятиліття будівля стоїть пусткою. Очевидно, що на неї оком кинули забудівники, адже зі сторони вулиці Сірика з’явився паркан.
Будівля Фурнітурного заводу
Локація: вул. Коновальця (біля ТЦ «Велмарт»)
Історія: Завод розпочав свою роботу у 1964 році. На той час це було одне із найбільших підприємств міста, яке забезпечувало роботою сотні людей. Десятиліттями у будівлі вирувало життя.
Окрім виготовлення меблів, у їдальні заводу часто проводилися весілля та інші святкування. Та настали 90-ті, і як це часто бувало в тогочасній України, фурнітурний завод занепав і вже на початку 2000-их повністю припинив свою роботу. Відтоді будівля пустує.
Сучасність: Нині територія навколо колишнього заводу захаращена сміттям. У будівлі практично немає вікон – більшість або заґратовано, або перекрито дошками та уламками меблів. Будинок неначе мертвий – з коридорів потягає холодом, всередині немає нічого цілого.
Лазня за “Космосом”
Локація: вул. Стефаника, 31
Історія: Лазня була зведена у 1963 році на місця старого єврейського цвинтаря, який знищили совіти, побудувавши на «кістках» кінотеатр Космос, а також ряд житлових будинків. Свого часу лазня належала до державного підприємства «Освіжувач», яке з роками збанкрутувало. А недобудована триповерхова споруда (готовністю 54%) та і залишилася пусткою. Площа приміщень – 2000 кв. м. Будинок розташований на ділянці площею 0,2391 га.
Сучасність: вперше аукціон з продажу незавершеного будівництва лазні відбувся у грудні 2016 року (початкова ціна становила 8 млн грн). Однак охочих викупити довгобуд так і не знайшлося. Останній аукціон з продажу комунального майна відбувся у грудні 2017 року і знову безрезультатно. Але у листопада 2020 року з’явилася інформація про те, що Департамент комунальних ресурсів міської ради продав об’єкт з аукціону. Об’єкт виставили на аукціон з початковою ціною 5 631 570 грн (без ПДВ). В аукціоні взяв участь лише один учасник – приватне підприємство “ЛК-Капітал”, яке придбало будівлю за 6,3 млн грн, плюс 1,26 млн грн ПДВ.
Замість післямови
Можливо, уже у найближчому майбутньому у цих місцях будуть зовсім інші будівлі (як, наприклад, трапилося свого часу з кафе “Садко” чи рестораном “Ювілейний”). Втім, віриться, що принаймні “Молочку” та Гуцульський павільйон таки вдасться врятувати.
Далі буде…
Читайте також:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
