В час пандемії роботодавці Прикарпаття – в інтересах своїх найманих працівників – покладалися на підтримку обласного центру зайнятості, пише ПІК.
На ключові питання щодо цієї співпраці та можливості працевлаштування у період карантинних обмежень – відповідає директор Івано-Франківського обласного центру зайнятості Василь Цимбалюк. Він відомий як керівник, який не просто тримає у голові статистику, а глибоко знає тенденції ринку праці регіону, експертно аналізує ситуацію і бачить перспективи зайнятості прикарпатців на батьківщині.
– Василю Дмитровичу, скоро карантин в Україні «відзначить» свою першу річницю. Це дуже сумно. А що відрадного за цей період вам вдалося зробити для прикарпатців?
– У 2020 році служба зайнятості двічі підставляла плече роботодавцям та найманим працівникам, які потребували підтримки у зв’язку із зупиненням чи призупиненням діяльності через пандемію.
Якщо систематизувати, кому саме адресувалася допомога, то скажу наступним чином. Починаючи з березня ми надавали її роботодавцям для виплати найманим працівникам, а вже з червня – так само й фізичним особам-підприємцям. Це була допомога по частковому безробіттю на період карантину. Її отримали на своїх 9 500 працівників 1,6 тисячі роботодавців області, а також 8,3 тисячі ФОПів, які не використовували працю найманих працівників.
Другий етап підтримки від служби зайнятості припав на грудень 2020 року. Якщо сказати мовою урядового рішення, то це була одноразова матеріальна допомога в період обмежувальних протиепідемічних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби. Ця допомога надавалася тільки юридичним особам – виключно на їх найманих працівників. Отримали кошти на ці виплати 373 суб’єкти господарювання на 6,6 тисячі своїх найманих працівників.
Нагадаю, що за урядовою постановою, яка вступила в дію з 10 грудня, працівники служби зайнятості приймали пакети документів на допомогу з 14 до 21 грудня. Наші фахівці працювали дуже напружено, навіть у позаробочий час та у вихідні, які припали на цей період.
Завдяки ефективним робочим контактам з директорами філій в області робота злагоджено просувалася в усіх районах. У випадку виникнення гострих питань ми збирали й додаткові селекторні наради. Та у підсумку задоволені тим, що суб’єкти господарювання ще до нового року отримали кошти на виплату допомоги своїм найманим працівникам за період з 19 грудня 2020 року по 31 січня 2020 року. Сукупно це 25,4 мільйона гривень. Для порівняння: у Тернопільській області обсяг допомоги склав 8 мільйонів гривень.
– Василю Дмитровичу, але доводиться чути саме від найманих працівників, що від «рідних» роботодавців нічого не отримували.
– Якщо так, то майже зі стовідсотковою вірогідністю можу припустити, що ці люди працюють нелегально. Ми ж говоримо про легальний бізнес, про офіційне працевлаштування найманих працівників – тільки за цих умов держава дає роботодавцеві можливість отримати на найманих працівників допомогу по частковому безробіттю у період карантину. Це є ще один аргумент на користь легальної зайнятості.
– А як можна пояснити те, що «8 тисяч гривень від Зеленського» за фактом начебто перетворюються у значно менші виплати? Йдеться про одноразову матеріальну допомогу тим ФОПам, сфера діяльності яких була заборонена через посилення карантину (локдаун)?
– Насамперед маю наголосити, що одноразова допомога найманим працівникам у розмірі 8 тисяч гривень проводиться не через службу зайнятості. Цією роботою займається Пенсійний фонд України. Тому мені важко сказати, які проблемні питання там можуть виникати.
Але знаю, що розрахунок «президентської допомоги» проводиться за чіткою формулою, яка враховує рівень заробітної плати працівника за серпень, вересень, жовтень минулого року. Якщо роботодавець показував у звітності низький рівень зарплати чи навіть «мінімалку», то 8 тисяч може й не вийти. І тут вже питання не до влади, не до ПФУ чи ще якоїсь чиновницької структури, а безпосередньо до роботодавця.
– Як відомо, служба зайнятості України фінансується не з державного бюджету, а з Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, який поповнюють роботодавці. Чи вистачає зараз цього Фонду?
– У зв’язку зі зростанням виплат через карантин – не вистачило б. Та центральна влада сприяє фінансуванню одноразових допомог з державної казни.
– Повернемось до грудневих допомог. Область велика, юридичних осіб багато. Які підприємства та з яких міст отримали найбільшу грошову підтримку?
– Всі, хто звернувся за допомогою, отримали виплати. Ми нікому не відмовили. З Івано-Франківських суб’єктів господарювання державну допомогу отримали – 107, у Тисменицькому рйоні – 79, у Калуші – 41, у Коломиї – 39. Тобто, де більше підприємництва, там і більше звернень про допомогу. Найбільшу фінансову підтримку отримало ВО «Карпати» – 1 мільйон 800 тисяч гривень на 1931-го працівника.
– Чи доводиться Вам особисто нагадувати керівникам колективів, що варто звернутися у службу зайнятості за допомогою у зв’язку із зупиненням чи призупиненням роботи підприємств через поширення коронавірусу?
– З одного боку, зараз керівники добре інформовані про такі речі. Знаю про це, зокрема, зі спілкування з генеральним директором ВО «Карпати» Дмитром Дмитровичем Втерковським. Та з іншого боку, скажімо, коли держава задекларувала першу допомогу, не всі вірили, що виплати справді будуть і не квапились пов’язувати себе з цією проблематикою. Знаю й керівників, які вважали не зовсім етичним звернення за підтримкою. І тут дійсно була доречною моя аргументована думка.
Пригадую своє спілкування з Іваном Олексійовичем Гавроном з Яремче. Це відомий український готельєр, знаний не тільки на теренах України, але й в Австрії, Польщі, Німеччині. Коли зайшла мова про державну допомогу у зв’язку з епідемією коронавірусу, а у Гаврона великий трудовий колектив на Прикарпатті, він мені сказав: «Василю Дмитровичу, краще нехай отримають зарплату вчителі, отримають премію лікарі, а ми вже якось…».
Звичайно, довелось пояснювати, що допомога у зв’язку з карантином не має стосунку до бюджетних виплат вчителям чи лікарям, а це окрема стаття державних витрат, якими варто скористатися.
– І що у підсумку?
– Гаврон, як роботодавець, скористався нашою послугою. І навіть висловив подяку. Бо він, по-перше, зумів зберегти колектив. За час карантинних обмежень у нього ніхто не звільнився завдяки тому, що люди отримали не тільки державну допомогу, але й сам Іван Олексійович з власних ресурсів матеріально підтримав своїх працівників. До слова, у Гаврона жорстко дотримуються протиепідемічних заходів і він з гордістю зазначає, що жодний його працівник не захворів на коронавірус.
– Цікавий приклад. Але ж відомо, що далеко не всі підприємства зберегли свої колективи за час пандемії. Що каже про це статистика зайнятості на Прикарпатті?
– За період карантину (з 12 березня по 31 грудня 2020 року) статус безробітного отримали 23,6 тисячі людей. Це на 35% більше, ніж за аналогічний період 2019 року.
– Василю Дмитровичу, а отримати статус безробітного і хотіти знайти за допомогою служби зайнятості іншу роботу – це одне і те ж?
– Ви підняли болючу тему. У багатьох випадках виглядає на те, що це різні речі. Звернімо увагу, які локальні моменти вплинули на зростання кількості людей у статусі безробітних?
Зокрема, багато заробітчан приїхали з-за кордону додому й одразу стали на облік у центрі зайнятості. Але не обов’язково прагнуть шукати тут роботу. Іноді буває таке, що відкрито кажуть нашим фахівцям: «Нічого не пропонуйте, мені це не потрібно».
Ще один момент. Три тисячі людей подали документи на реєстрацію як безробітних – електронною поштою, 1,4 тисячі осіб – зареєструвалися з допомогою державного порталу «Дія». Тобто реєстрація відбувалася дистанційно. На жаль, попередній аналіз справ породжує у ряді випадків сумнів, що під час реєстрації всі ці люди були в Україні і чи справді ніде не мали роботи?
Щоправда, у нас є державне зобов’язання: після електронної реєстрації запросити з оригіналами особистих документів усіх отримувачів допомоги в період карантину. І якщо будуть встановлені порушення, отримані суми допомоги доведеться повернути державі.
Наступна причина зростання статистичних даних щодо безробіття. Минулого року уряд свідомо пішов назустріч українцям і збільшив мінімальний розмір допомоги по безробіттю з 650 гривень до 1000. Як тільки була прийнята відповідна постанова, ми зафіксували масу звернень такого змісту: коли можна прийти за своєю тисячею? Тобто, мова йшла суто про отримання суми, яка на ділі мала б бути певною підтримкою безпосередньо в процесі пошуку роботи.
До слова, якось побував у невеличкому польському місті, рівня райцентру. Так ось там із 1000 безробітних виплати отримує 350 осіб, а у нас всі. Це заставляє задуматись над тим, чи державна допомога мотивує усіх безробітних в Україні до пошуку легальної роботи?
– Але й вакансії стають поодиноким явищем, тож де цю роботу знайти на батьківщині?
– Теж болюча тема. Але скажу так. Під час дії карантину фахівці служби зайнятості не припиняли й не припиняють дистанційно підбирати для безробітних відповідні вакансії, а для роботодавців – кваліфікований персонал. Як результат, з 12 березня до 31 грудня минулого року вдалося знайти роботу для 14,8 тисячі громадян.
Проте, не буду заперечувати, що проблема з працевлаштуванням є складною. Кількість шукачів роботи в області збільшилась, а кількість вакансій – значно зменшилась. Якщо на початок 2020 року у нашій базі даних було 1600 вакансій, то зараз орієнтовно 1100.
– Надворі зима, іноді навіть маючи добру роботу, не хочеться виходи з хати. Та все ж таки, фахівці яких професій зараз мають попит на ринку праці Прикарпаття?
– Роботодавці здебільшого шукають продавців продовольчих та непродовольчих товарів, підсобних працівників, електрозварювальників. З початком туристичного сезону у Карпатах є запит на кухарів, барменів, офіціантів, покоївок.
– Попри етичні перестороги цікаво знати, чи достойну зарплату пропонують володарям цих професій?
– Як то кажуть, це не моя тема, але доводилось чути, що класний кухар заробляє в день до 1000 гривень.
Ми говоримо про офіційне працевлаштування, коли передбачена гарантована заробітна плата, відрахування у фонд соціального страхування, йде стаж роботи. За таких умов та при такому рівні зарплати фахівці, які раніше працювали за кордоном, їхати туди більше не хочуть. Таких прикладів уже багато.
– Чи бачите, пане Василю, кращі перспективи щодо працевлаштування молоді, особливо хлопців на Прикарпатті?
– Перспектива є. Але, по-перше, треба, щоб учні старших класів орієнтувалися на той ринок праці, який у нас формується та обирали ті професії, які будуть актуальними. У цьому контексті хочу сказати, що днями на базі ВПУ №21 м. Івано-Франківська голова облдержадміністрації Андрій Бойчук відкрив оновлений навчально-практичний центр з підготовки кваліфікованих робітників.
По-друге, наш роботодавець має розуміти, і служба зайнятості це постійно доводить, що робітника можна втримати тільки належним рівнем заробітної плати, і таким чином зберегти своє виробництво, свою галузь. Якщо з боку роботодавця буде достойний рівень заробітної плати, а з боку молодого робітника – сумлінне, фахове ставлення до роботи, то звичайно, що наші дівчата та хлопці не будуть емігрувати у пошуках кращої долі.
– Чи можете переконати в цьому на прикладі своєї служби?
– Так. Я три роки очолюю службу зайнятості Івано-Франківської області. В нашій системі працює до 450 людей. 5 –7% із них – молодь, яку я прийняв за цей час на роботу. І жодний з цих працівників не звільнився, не поїхав за кордон — попри непросту роботу, постійні навантаження, іноді емоційне напруження.
У чому запорука стабільності колективу? Ми створили комфортні умови праці та є непоганий рівень заробітної плати.
З самого початку пандемії – працівники на роботі максимально захищені від загрози інфікування. Повністю забезпечені засобами індивідуального захисту. Слова Богу, рівень захворюваності – мінімальний.
– Василю Дмитровичу, вище ви сказали, що в обласному центрі відкрився оновлений центр з підготовки кваліфікованих робітників. А якщо – детальніше?
– У вищому професійному училищі – ВПУ №21 будуть на новому рівні готувати робітників за трьома професіями електротехнічного виробництва “Зварник. Електрогазозварник. Електрозварник ручного зварювання”. Завдяки державній субвенції (майже 2.5 млн грн), співфінансуванню міста (774 тис. грн) та безпосередньо навчального закладу (239 тис. грн) вдалося зробити ремонт, переоснастити навчальну лабораторію та виробничої майстерні центру. Тепер він відповідає всім сучасним вимогам та стандартам.
Для мене це є сильним поштовхом до тісної співпраці з ВПУ №21. Найближчим часом зустрінуся з директором училища і запропоную підписати угоду, щоб з-поміж наших безробітних готувати фахівців зазначених вище професій. Їх навчання служба зайнятості профінансує.
– Це добре, коли є можливість запропонувати взаємовигідне партнерство…
– Можливості треба вміло використовувати. Повинен сказати, що за наявності багатьох служб у державі – служба зайнятості вирізняється тим, що фактично допомагає – чи тим людям, які втратили роботу; чи тим людям, які шукають роботу; чи роботодавцям, які шукають професійних людей. За це я шаную свою роботу, шаную колектив служби, який працює на совість. Тож чекаємо у себе відвідувачів, які потребують допомоги.
Розмову вела Марія Палюга.
Фото Романа Сернецького.
Читайте також:
Уряд надаватиме заробітчанам до 150 тис на власний бізнес: які умови
На Тисмениччині 79 роботодавців отримали матеріальну допомогу на період карантину
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
