На початку ХХ століття його гарнізон складався з піхотного, кавалерійського, двох артилерійських полків, полку крайової оборони (ландверу), військового шпиталю, різних штабних і тилових установ. За переписом 1900 року в місті було 2937 військових, тобто понад 10% від цивільного населення, писав “Репортер”.
При такому скупченні найрізноматніших військових місто просто мусило мати одну дуже солідну установу — гарнізонний суд.
У грудні 1902 року будівельне управління ХІ армійського корпусу у Львові розробило й затвердило плани майбутньої споруди. Вона мала постати у самому центрі військового містечка на південно-західній околиці міста — на вулиці Військовій (теперішня Національної гвардії).
Комплекс складався із двох будівель — власне суду і корпусу попереднього ув’язнення, які були споруджені коштом у 300 тисяч корон. Будівництво почали навесні 1904-го, а у березні наступного року міські газети відрапортували про введення обох об’єктів в експлуатацію.
На австрійських планах комплекс показаний як ізольований, обнесений огорожею. Перед будинком суду був сад, між корпусами — внутрішнє подвір’я, позаду корпусу попереднього ув’язнення — задній двір.
На поштівці представлена споруда саме гарнізонного суду — Garnisonsgericht. Вона зведена у стилі неокласицизму, якому притаманна скромність у декоруванні фасадів, що ідеально підходило економному військовому відомству. Гауптвахта містилась правіше від суду і збереглась до наших днів.
Із початком Першої світової судочинна процедура значно спростилась — почали функціонувати військово-польові суди.
