Журналістам Прикарпаття завжди вдається знаходити нові факти, актуальні події, цікавих людей, щоб інформаційно збагачувати своїх читачів. А ось на розповідь про себе часу зазвичай не залишається, пише ПІК.
Та з нагоди професійного свята ми викроїли годину, щоб завітати до Вікторії Плахти – секретаря Національної спілки журналістів України, відповідального секретаря Івано-Франківської обласної спілки, заслуженого журналіста України та розпитати, як почувається обласна творча спілка, кого і для чого вона об’єднує?
– Вікторіє Антонівно, ми спілкуємось з Вами у наш день – День журналіста України. Але така вже у нас професія, що святковості у розмові буде мало.
– Так, журналістська праця практично не залишає місця для святкових локацій та реляцій. Та користуючись нагодою, передаю найщиріші вітання з професійним святом усім журналістам області. Зокрема, команді Прикарпатської інформаційної корпорації (ПІК), у якій працює троє членів Національної спілки журналістів України. Усім колегам Франківщини зичу здоров’я, вдалих проєктів, незабутніх вражень, здійснення мрій, хороших подій! Хай пишеться, хай твориться, хай здоровиться!
– Навзаєм. І як сказав у своєму привітанні голова НСЖУ Сергій Томіленко, нехай все складається так, щоб наш “журналістський погляд завжди був зірким і влучним, відрізняв правду від лукавства і лжі”.
– В принципі, ці критерії завжди були ключовими в роботі кожного фахового журналіста, а так само й в діяльності Івано-Франківської обласної спілки журналістів.
– До слова, скільки років цьому творчому об’єднанню?
– Молодь, мабуть щиро здивується, але обласна спілка журналістів заснована 1957 року. До з’їзду Спілки журналістів України 1959-го тривав організаційний період, який увінчався створенням Станіславського обласного відділення Спілки журналістів УРСР. Першим його головою колеги обрали головного редактора газети «Прикарпатська правда» Ігоря Сербіна, першим відповідальним секретарем – Семена Пудла. У числі перших членів Спілки були такі відомі журналісти і громадські діячі, як Андрій Зацерковний, Олександр Лісовський та Михайло Лев.
Опісля перейменування Станіслава на Івано-Франківськ обласна організація стала називатися Івано-Франківським відділенням Спілки журналістів УРСР (1963–71), із 1972-го – Івано-Франківською обласною організацією Спілки журналістів УРСР, із 1998-го – Івано-Франківською обласною спілкою журналістів Національної спілки журналістів України.
І маю зауважити, що досягати тих критеріїв журналістики, про які ми вище говорили, завжди було складно. Не є виключенням і сьогодення. Тому завжди було актуальним об’єднуватися, комунікувати, спілкуватися у своєму професійному колі, мати спілчанську підтримку та захист у проблемні моменти журналістської діяльності.
Варто сказати, що нашу обласну спілку журналістів після Ігоря Сербіна, якого ми уже згадували, очолювали такі відомі журналісти як Андрій Зацерковний, Віктор Громадський, Василь Гордієнко, Богдан Фіголь, Василь Назарчук. Була головою обласної спілки журналістів НСЖУ і я. А в лютому 2017-го її очолила Лілія Боднарчук.
– Чи багато майстрів пера та мікрофона налічує зараз в Івано-Франківська обласна спілка журналістів?
– Маємо понад 58о членів НСЖУ – це великий творчий потенціал. І знову ж таки з гордістю хочу сказати, що у складі обласного журналістського осередку такі відомі постаті, як лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Михайло Андрусяк, доктори наук Василь Марчук, Роман Голод, Володимир Паньків, Степан Хороб, кандидати наук Микола Васильчук, Наталія Димніч, Ганна Марчук, Ігор Маслов, Ігор Дебенко, Ігор Бойчук, Ірина Копистинська, Олег Андрухів, Микола Симчич, Ігор Лазоришин, Василь Глаголюк, Уляна Андрусів. І ще 22 члени нашої Спілки є одночасно й членами Національної спілки письменників України, 26 – членами Національної спілки краєзнавців України.
35 членів НСЖУ удостоєні почесного звання «Заслужений журналіст України», троє – «Заслужений працівник культури України», двоє – «Заслужений працівник освіти України», два – «Заслужений лікар України”. Є серед журналістів Прикарпаття й орденоносці: Ольга Бабій, Михайло Березовський, Михайлина Боднар, Михайло Косило, Василь Назарчук, Мирослав Попадюк.
– Бути журналістом на піку успіху, впізнаваності та визнання – це одне. Можна зібратися у спілці для обговорення гарних ініціатив чи проблемних питань, можна вмить домовитись та поїхати на природу. А чи пам’ятаєте про тих, хто зійшов з професійного марафону?
– Безумовно. Колеги, які перебувають на заслуженому відпочинку, не залишаються осторонь нашої уваги Щонайменше двічі на рік збираємо ветеранів, накриваємо для них стіл, спілкуємося. Журналістів-ветеранів Івано-Франківська об’єднали в первинній організації. В офісі спілки, разом зі спілчанським активом, організовуємо відзначення ювілеїв.
Свого часу видали книгу «Журналісти Прикарпаття». Тепер працюємо над другим, доповненим виданням, й оформленням музейної кімнати з історії журналістики Івано-Франківщини. Збираємо також дані про журналістські династії.
З болем сприймаємо кожну звістку про те, що хтось із колег відійшов у засвіти. Заснували Книгу пам’яті журналістів Прикарпаття. На території Івано-Франківського лісового селекційно-насіннєвого центру заклали й постійно оновлюємо Алею пам’яті журналістів. На пам’ятних дошках біля Алеї викарбовано імена наших колег-прикарпатців, які відійшли в засвіти за останні двадцять років. У День пам’яті українських журналістів саме там проводимо посвяту в студенти першокурсників кафедр журналістики ПНУ ім. В. Стефаника й Університету Короля Данила.
– Як справи з молоддю щодо вступу у журналістську спілку? Адже сучасні хлопці та дівчата, з будь-яким дипломом, здебільшого не є прихильниками професійних об’єднань, особливо, коли дізнаються, що треба платити членські внески.
– Є така особливість. Проте амбітні, талановиті молоді люди в НСЖУ вступають – за рекомендаціями авторитетних, досвідчених журналістів. Ми залучаємо до спілчанського життя молоде покоління задля виховання майбутньої зміни. Тому ще у 2012 року заснували Школу журналістики обласної спілки, а 2013-го створили Молодіжну раду, в яку входять 9 спілчан із різних мас-медіа Прикарпаття. Щодо Школи, то в ній щорічно навчаються безкоштовно до 40 молодих людей з Івано-Франківщини.
Багато випускників нашої Школи стали студентами факультетів журналістики різних ВНЗ, працевлаштувалися. Приміром, Ліліана Хомишин стала журналісткою ТРК «РАІ», тепер – прес-секретар фірми «ПБС», голова Молодіжної ради обласної спілки журналістів, Юрій Чміль працював на Еспресо ТВ, тепер – на каналі «Україна», Вікторія Ковцун була ведучою програм філії АТ «НСТУ» «Карпати», тепер на «1+1», Роксолана Бичай працює в UA: Перший.
– Але ж амбітна молодь вміє не тільки працювати, вона прагне активного відпочинку… Що у цьому сенсі може запропонувати обласна спілка?
– Відколи живемо в умовах пандемії, ці питання у стадії очікування. А до пандемії з метою популяризації спілки, зміцнення товариських зв’язків між журналістами, організації їх активного відпочинку ми організовували щорічні турніри з міні-футболу пам’яті власкора Українського телебачення, заслуженого журналіста України Ярослава Гретчука та спартакіади з шести видів спорту пам’яті президента Асоціації спортивних журналістів Прикарпаття Ореста Олексишина. Вже відбулося, відповідно, сім і шість таких заходів.
Також наші спілчани охоче брали участь у змаганнях зі стрільби і боулінгу, турнірах із плавання. Для дівчат-журналісток організували турнір із міні-футболу, а для всіх бажаючих – велопробіг «Пам’ятаймо героїв». З задоволенням журналісти брали участь у змаганнях зі спортивної риболовлі.
Спільно зі спортивним клубом тхеквондо «Пантера» проводили для спілчан Прикарпаття унікальний захід – курси із самозахисту. Усі, хто ретельно відвідували заняття, добре оволоділи прийомами самозахисту, отримали відповідні сертифікати Всеукраїнської асоціації хосінсуль.
Наші журналісти також міряються силами в інтелектуальній грі «Що? Де? Коли?», яку обласна спілка вже декілька років проводить спільно з обласним клубом ерудитів «Що? Де? Коли?», та своєрідному інтелектуальному турнірі «Медіа-ринг».
– Відомо, що журналісти люблять подорожувати, впізнавати щось нове з історії та сьогодення Прикарпаття. Щось подібне Вам запам’яталося?
– Пам’ять мене не підводить. 2013-го року обласна спілка журналістів зорганізувала перший 3-денний туристичний похід. Тоді здійснили сходження на одну з найвищих вершин Українських Карпат – гору Піп Іван, провели на ній тематичний флеш-моб. Відтоді організовуємо такі походи щороку: акція за мир на горі Явірник, милування крокусами на вершині Ягідна, еко-мандрівка горою Кукул й інші. Вчора з нагоди Дня журналіста здійснили поїздку на перевал Німчич, а там помандрували до Печер Довбуша. До участі в таких походах зголошуються і молоді спілчани, і навіть ті, кому за сімдесят.
– Останнім часом голосніше стали говорити в ефірах, що треба дбати про “зшивання країни”. Як Ви до цього ставитесь і чи має обласна спілка ті інструменти, які б цьому додатково сприяли?
– Єднати країну треба. Щодня мають цьому служити бодай кілька рядків в газеті, на стрічці сайту, у тексті телекоментатора. А ще краще, якщо єднатиме регіони пряме спілкування між людьми. Тому практикуємо проведення скайп-мостів між журналістськими спільнотами. Відбулися такі з колегами із Запоріжжя, а також між спілчанами Івано-Франківщини і журналістами та воїнами АТО міст Старобільськ та Урзуф.
Спільно з місією «Апостол», Івано-Франківською архієпархією УГКЦ щорічно проводимо медіа-форуми «Церква і журналістика». Вже відбулося чотири такі заходи. Це має особливу вагу. Адже духовність – це якраз те, що єднає.
Так, всі ми люди й у кожного своя дорога, свій досвід, свій хрест. Але від того, як ми його несемо по життю, залежить майбутнє не тільки журналістики, а насамперед нашої країни. Журналісти мусять постійно з цим рахуватися.
Розмову вела Марія Палюга.
Читайте також:
- До Дня журналіста знайомтеся ближче з роботою ПІК (ВІДЕО)
- У Косові презентували «Фестиваль Сирних Коників» (ФОТО)
- Ваш гороскоп на тиждень 7 – 13 червня
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
