Втративши батьків у 8 років, Оксана вже й не сподівалася на своє щастя. У притулку дівчині довелося рано подорослішати, адже двоє братів потребували її опіки. Але доля подарувала Оксані того, про кого вона мріяла. Її майбутній суджений Данило у свої 15 уже працював на будовах. Він ще тоді не знав, що життя підготувало йому важкий удар.
Зараз все по-іншому. Їй – 23, йому – 21. Він – чорнявий хлопець зростом 1,90 м, вона – маленька та тендітна. Їх зблизили спільні вподобання, шалена підтримка у трагічні моменти життя, і ніяка відстань не стала їм на перешкоді.
Майбутня пара познайомилася під час навчання у Львові. Їх історію мені розповів друг закоханих Оксани та Данила – Руслан Павлов.
Детальніше про неї
Вона – з села Гарасимів, що на Тлумаччині.
Оксана – зараз щаслива наречена у передчутті неповторних моментів весілля. В дитячому віці в житті дівчинки сталася страшна трагедія, під час чергового скандалу, що були досить частими в родині, і після яких на тілі матері з’являлися гематоми. Того дня, захищаючи себе та своїх дітей, мати Оксани смертельно поранила батька ножем. Сама опинилася у в’язниці.
Оксана з молодшими братами залишилися сиротами та потрапили у притулок «Рідна оселя», що в місті Тлумачі. Там їм названими батьками стали вихователі, які привили дітям християнські цінності. А у трьох сиріт з’явилися нові братики і сестрички.
З дитинства Оксана проявляла талант до малювання, а особливо добре їй давалася графіка та дизайн. Тож після закінчення школи розвивати вміння дівчина продовжила у художньому училищі.Потім – заочно на факультеті культури і мистецтв у Прикарпатському університеті. А ще паралельно вступила у Київський біблійний інститут. Проте після року її навчання інститут розформували, а студентів перевели у Львівську богословську семінарію. Там Оксана і познайомилася з Данилом.
«Ксюша – вона така жіночна, мила, товариська дівчинка. Вона дуже відповідальна та розумна. Завжди була для дітей, як старша сестра, яка мудро і вміло вирішувала різні проблеми та конфлікти між ними. І навіть зараз, коли стала зовсім дорослою, продовжує допомагати та піклуватися про діток з притулку», – розповідає Руслан Павлов про Оксану.
Більше про нього
Він – з містечка Казанка Миколаївської області.
Данило – тепер щасливий наречений, але на його шляху теж були чималі випробування. З 9-го класу хлопець уже працював на будовах та заробляв гроші, оскільки його сім’я була далеко не заможною.
У період навчання у Львівській семінарії брав активну участь у благодійному проєкті, що спрямований допомагати дітям-сиротам. Данило разом з іншими волонтерами їздив інтернатами та проводив тематичні заходи, граючи ролі у виставах вихідного дня для діток. Він і зараз працює з молоддю: організовує святкові, розвиткові заходи, прививаючи дітям на християнських засадах моральні принципи.
Після закінчення навчання, одного вечора Данило із другом катались на мопеді. За кермом авто, що рухалось їм назустріч, був п’яний водій. Несподівано виїхав на зустрічну смугу. Удар. У Данила травми. Лікарня. Операції. Втрата ока… Медики кажуть, хлопцеві дуже пощастило, оскільки удар пощадив мозок. Данилові поставили титанову пластину майже на весь лоб.
Суд триває і дотепер. Водій, який в аварії не постраждав, й досі не відшкодував кошти за скоєне. Але Данило,завдяки підтримці рідних, друзів та коханої, пройшов важкий шлях реабілітації і попри всі випробування його дух тільки зміцнів.
«Цей хлопець дуже дорослий. Мені 32 і таке враження, що я спілкуюся із своїм ровесником. Він досить зрілий та свідомий, говорить толкові речі. Він пристойно виглядає і тямить круто», – характеризує Руслан Павлов Данила.
Одне про одного
«Даня – той, про кого я завжди мріяла»
А мріяла Оксана про справжнього, сильного, мужнього, надійного чоловіка, який буде розуміти, любити та підтримувати її в будь-якій ситуації. Дівчина каже, що чомусь завжди уявляла, що це буде високий чорнявий хлопець. Великим було її здивування, коли вона зустріла Данила.
«Знаєте, є старші за віком хлопці, з якими дівчатам приходиться покладатись тільки на себе, вирішувати за них. А от з Данею все навпаки. З ним я відчуваю себе тендітною і важливою дівчиною, про яку піклується дорослий, по-справжньому мужній мужчина”, – каже наречена.
А через хвильку додає:
“Мені неабияк приємно, що він справжній джентельмен. Завжди думає про мене, допомагає у всьому.Одягає курточку, чи дає свою, коли надворі стає холодно. Пам’ятаю, як одного разу у мене розв’язались шнурівки, а я не помітила. Даня став на коліно і зав’язав їх, це було так мило… А ще він досить уважний до того, що я говорю».
Навчаючись у Львові, Данило зазнав важкої травми, але й зустрів свою майбутню дружину, яка сподобала собі його таким, який він є. Хлопець звернув на неї увагу з першої ж хвилини.
«Оксанка – не така, як всі, я це помітив одразу. В ній є особливий внутрішній спокій, вона всі почуття тримає у собі. Я завжди хотів зустріти маленьку, розумну дівчину, яка б розмовляла українською… Я зробив їй пропозицію, і вона сказала “так”»
«Весілля мрії»
У найскладніші моменти людських доль часто з’являються люди з відкритими обіймами, що готові допомогти.
Для Оксани та Данила такою людиною став Руслан. Хлопець вирішив зробити для майбутньої сім’ї справжнє, красиве весілля. Не у «столовці» притулку, а в ресторані. І щоб весільна сукня була, і торт святковий, і квіти, і красиві запрошення, виїзна церемонія – загалом усе те, на що заслуговує кожна закохана людина.
За словами директора притулку Віталія Жиляка, коштів на весілля інтернат не може надати, позаяк там живе ще 31 вихованець.
«Ми повинні думати за всіх. А розкішне весілля у нашому випадку виглядатиме як такі невиправдані витрати», – каже директор.
Тож Руслан Павлов, який понад 15 років займається волонтерством, створив благодійний проєкт «Весілля мрії», в рамках якого небайдужі люди можуть коштами допомогти влаштувати свято закоханим.
За приблизними підрахунками, на весілля мрії потрібно близько 90 000 гривень. На даний час, завдяки небайдужим, вдалося зібрати лише 12 434 гривні.
«Але люди зголошуються допомогти безкоштовно: хтось визивається бути весільним координатором, хтось пропонує допомогти у постановці танцю, хтось буде пекти торт. Тож таким чином ми закриваємо багато питань, проте все одно не вистачає великої суми», – розповідає Руслан.
Плани на майбутнє
Зараз молодята зустрічаються не так часто. Оксана перебуває у притулку «Рідна оселя» у Тлумачі та допомагає вихователям у догляді за дітьми. Оскільки цей інтернат діє на волонтерських коштах, у ньому є можливість жити і після 18-ти років.
А Данило працює таксистом у Миколаєві. Раніше хлопець був на заробітках у Польщі. Він відкладає гроші та невдовзі планує відкрити невеликий бізнес.
Після весілля новоспечена сім’я житиме у батьків Данила. А поки, щоб побачитись, наречені їздять один до одного раз в тиждень. Вони – у передчутті того найважливішого у своєму житті святкового дня – 5-го вересня…
А в той час, коли закохані очікують весілля мрії, їх друг Руслан продовжує збирати кошти на організацію свята.
Кожен небайдужий може долучитися до створення цієї світлої події для Оксани та Данила!
Як то кажуть, світ не без добрих людей.
