З нагоди Дня працівників цивільного захисту України, або як його ще називають День рятівника, журналістка ПІК дізналася, як колись в Станиславові гасили пожежі, і чому 153 роки тому в місті створили пожежну команду.
За матеріалами газети «Кур’єр Станиславівський», у місті вирішили створити професійну пожежну команду у вересні 1868 року – після так званої “мармулядової”.
«У дворі біля стайні Герша Лотрінгера, що на вулиці Липовій, 224 (нині вулиця Т. Шевченка, 34). Юзеф Ліховник і Петро Погвізд, наймити вдови Вермутової, смажили у великому казані на відкритому вогні повидло (мармуляду). Звіявся сильний вітер, підхопив іскри з вогню та поніс вгору на покрівлю стайні, а звідти – на дахи сусідніх будинків, чимало з яких були під соломою»,— розповідає Тарас Лялик, фотограф та містознавець.
А ось і наслідки:
“Розгорівся сильний вогонь, який знищив 260 споруд, серед яких вірменська церква, пошта, готель «Європейський», суд, театр, крамниці, майстерні, житлові будинки на площі Ринок, а останньою згоріла ратуша. Без даху над головою залишилося більше восьми тисяч людей”.
Місту було завдано збитків аж на мільйон ринських. Це неймовірна сума на той час. Про пожежу в Станиславові писали австрійські, чеські, польські газети. У пресі зазначали, що гасити масштабне полум’я їхали пожежники аж… зі Львова. Навіть у наш час, якби гасити пожежу в Івано-Франківську їхали зі Львова, то місто би вигоріло вщент.
«А от згадок про місцевих, станиславівських пожежників ніде не було. Це означає, що їх або не було взагалі, або було лише кілька», — продовжує Тарас Лялик.
Тому після пожежі міська влада прийняла рішення створити корпус професійних пожежних. У новій структурі було 36 осіб.
«На жаль, не збереглося жодних письмових згадок про те, якого віку та ким до цього були перші станиславівські вогнеборці. Але можу припустити, що туди набирали міцних витривалих чоловіків віком 27-40 років, які служили у війську, мали родини і добру репутацію в суспільстві. Останнє на той час при прийому на службу відігравало важливу роль», — каже пан Лялик.
Першим керівником і організатором корпусу професійних пожежних у Станіславі був Владислав Мюльн, який працював у магістраті на посаді міського будівничого, це щось на кшталт сучасного головного архітектора. Також відомо, що похований він у теперішньому меморіальному сквері Франківська. Щоправда де його могила, невідомо.
За словами Тараса Лялика, спочатку пожежна команда розташовувалась у орендованих будівлях у центрі міста. До сьогоднішніх днів ці будівлі не збереглися.
Пожежники в Станиславові були добре екіпіровані. На загоряння їхали кінно-бочковим ходом: на спеціально обладнаний віз ставили 500-літрові дубові або ялицеві бочки, наповнювали їх водою, яку качали насосною помпою.
Везли бочку двоє сильних коней. Загальна вага воза й бочки без води — до 500 кілограм. Були у вогнеборців і дерев’яні драбини, щоби підніматися на висоту, та навіть «сирена» — великий гучний дзвінок, що використовували, аби їх пропускали на вулицях.
Після створення професійної пожежного корпусу загорянь у Станиславові, значно зменшилося.
До речі, щойно урочистою ходою пройшли центром Івано-Франківська сучасні підрозділи Управління ДСНС в Івано-Франківській області. Демонстрували й техніку. Деталі – згодом.
Злата Леміш.
Фото Злати Леміш: Приблизно так виглядали перші станиславівські вогнеборці.
Читайте також:
- Ретро Франківськ: 114 років тому сталася жахлива залізнична катастрофа (ФОТО)
- Ретро Франківськ: 116 років тому започаткували майбутню школу №11 (ФОТО)
- Смертельний вибух у Карпатах: в якому стані туристи з Коломиї, які постраждали від вибуху
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
