У Погоні на Тисмениччині відбулася Міжнародна проща Вервиці (ФОТО)

03 scaled

У Погоні цьогоріч на прощі молилися за мир в Україні і єдність Церков за збереження християнських цінностей. Архієрейську Божественну літургію очолили Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Кир Володимир Війтишин, у співслужінні із екзархом Харківським владикою Василем Тучапцем, ігуменом монастиря Успіння Матері Божої ЧСВВ у Погоні Романом Мельником та духовенством УГКЦ.

ПРОЩА 10

ПРОЩА 13

Незважаючи на холодну погоду на прощу прибули паломники з різних куточків Прикарпаття, а також Чернівеччини, Тернопільщини, Львівщини, Вінничини, Харківщини, Київщини. Приїхали прочани з Польщі, Угорщини та Італії. Побувала на прощі і журналістка ПІК.

До Погоні з Івано-Франківська 15 кілометрів. Багато паломників спочатку приїжджали в обласний центр Прикарпаття,і звідти, разом з місцевими прочанами, пішки вирушали у село. Йшли великими і малими гуртами. Дорогою люди молилися на вервиці, співали релігійні пісні та несли ікони. У Погоні під час прощі було сотні машин та автобусів. За порядком слідкували правоохоронці та місцеві жителі — добровільні помічники.

На великій площі перед церквою два дні поспіль збиралися тисячі людей. У руках майже в кожного паломника — вервиці. Ззовні ця християнська атрибутика для молитви схожа на намисто. Бо кожна вервиця складається із певної кількості малих і великих намистин, які можуть бути з пластмаси, дерева і навіть напівдорогоцінного каміння.

«Молитва на вервиці — дуже давня християнська традиція. Уперше вервицю почали використовувати християни у Сирії ще в ІІ столітті. Це не була така вервиця, яку ми звикли бачити, а лише нанизані на шнурок сушені зернята різних фруктів. За кількістю зернят рахували кількість молитов: одне зернятко — одна молитва. Саме слово «вервиця», походить від давньоукраїнського «вервь», тобто шнурок. Бо ж на шнурок нанизували зернятка», — розповідає отець Никодим Гуралюк, колишній ігумен погінського монастиря, який нині служить на Тернопільщині.

ПРОЩА 9

ПРОЩА 17

Уперше проща вервиці в Погоні відбулася у 1995 році, коли сюди приїхав бельгієць Йозеф Марія де Вольф. Цей віруючий чоловік організував багато різних прощ, будував церкви по всьому світі. Запропонував він організувати прощу і в Погоні. Відтоді минуло 26 років. Відійшов у вічність побожний іноземець, а прощі у прикарпатському селі відбуваються досі.

Цьогоріч тут відбулися: винесення ікони Погінської Матері Божої, молебень, співана вервиця, паломники пройшлися хресною дорогою по всій території монастиря. Цікавою була і духовно-культурна програма, що тривала протягом вечора та ночі з 18 на 19 вересня. У програмі взяли участь школярі, співаки та християнські церковні гурти з Прикарпаття.

Прочани розповідали, що молилися за припинення епідемії коронавірусу в світі, за мир в Україні, вояків, які захищають нашу країну на Сході, збереження християнських цінностей, єдність християнських церков. Також кожен, хто прийшов на прощу в Погоню, мав особисті молитовні прохання. А ще під час прощі в Погоні освятили капличку на джерелі з цілющою водою.

Злата Леміш

ПРОЩА 5