Наталя Сениця, Тарас Бондаренко – фундатори ГО “Опіка ангела”
“Одна з 4 вагітностей закінчується втратою.Це може бути викидень, завмерла вагітність, перинатальна або неонатальна смерть.
Для нас – це не статистика, це частина нашого життя.
Ми розуміємо, яким сильним є біль від втрати і як пече любов, якої немає кому подарувати. Ми розуміємо, наскільки важливою є підтримка у цей складний час і ми розуміємо, наскільки важливим є збереження та вшанування пам’яті життя, яке закінчилось надто рано.”
Наталія Сениця і Тарас Бондаренко – це подружжя, яке є засновником громадської організації “Опіка Ангела”. Вони вірять, що підтримка при перинатальних втратах не є привілеєм, а базовою потребою. Батьки, які переживають втрату, повинні отримувати належну турботу у медичних закладах та впродовж всього періоду горювання. Їх мета: зробити так, щоб це було можливим в Україні, пише ПІК
Сьогодні ми ведемо непросту розмову з Тарасом Бондаренком – засновник ГО “Опіка ангела”. співвласником маркетингового агенства, членом Івано-Франківського Ротарі-клубу.
Тарас Бондаренко
п.Тарасе, звідки виник задум створити таку організацію?
Ми з дружиною самі пережили цей гіркий досвід втрати дитини при пологах, коли народжували свого синочка Теодора в Австралії і на собі відчули австралійську систему підтримки при перинатальних втратах. Ми потрапили в лікарню King Edward Memorial Hospital, в якому сорок років тому започаткували систему підтримки, що розповсюдилася на весь світ. Там ми познайомилися з лікарями, акушерами, персоналом госпіталю, представниками похоронної служби, від яких отримали неймовірну емпатичну підтримку. Нас опікали весь цей нелегкий період, даючи відчуття захищеності і турботи. Тому свою організацію “Опіка ангела” ми з дружиною назвали на честь людей – лікарів, медсестер, акушерів, які створили такі умови, при яких ми змогли гідним чином побути з сином, охрестити його та попрощатися. Ми навіть уявити не могли, що така опіка і супровід в біді, в принципі, можливі. Ми зрозуміли, що весь час, проведений з сином, мав для нас з дружиною сильний терапевтичний вплив, якого більшість людей в Україні не отримують. Тоді прийшло рішення – право на таке відношення має бути і в українських громадян, які переживають горе від втрати дитини. Так і прийшла ідея громадської організації, яка працює в нашій країні вже два роки.
інформація з сайту ГО “Опіка ангела”
Чи були в Україні на той момент схожі організації?
Коли ми почали цікавитися цим питанням, то зрозуміли, що нічого схожого в нашій країні немає. Тоді я звернувся до Мар’яна Івановича Яремка, заступника головного лікаря Обласного перинатального центру зі своєю ідеєю, сказавши, що ми хочемо розвивати цю тему. на що отримав відповідь: “це супернеактуальна тема серед державних інституцій, але суперактуальна серед людей, які стикнулися з такими проблемами – серед лікарів, у яких відсутня модель поведінки у таких випадках, серед родичів подружжя, що втратило дитинку і , власне, серед самих батьків, яких спіткало таке горе”.
Ми були приємно вражені швидким зворотнім зв’язком від ОПЦ, бо не всі лікарні сприймають таку “важку” тему, а деякі навіть категорично відмовляються від співпраці. Але справа почалась і в нас уже є групи підтримки у десятьох українських містах таких як Івано-Франківськ, Львів, Вінниця, Київ, Дніпро, Харків, тощо і ми щомісяця проводимо онлайн-зустрічі зі всіма потребуючими фахової допомоги.
тренінги та навчання
Організація такого процесу – це досить клопітка і затратна справа. Хто допомагає вам і звідки берете ресурси для втілення цього проекту?
Ми виграли вже кілька грантів. Цінне те, що зародження нашого проекту “Опіка ангела “відбулося саме у рідному місті – Івано-Франківську. Першим грантодавцем стала фундація Urban Space 100 – успішний приклад об’єднання громади навколо спільної ідеї. Унікальність Urban Space у тому, що 80% прибутку направлено винятково на реалізацію громадських проектів. Саме вони профінансували нам випуск першого навчального посібника. Ми з дружиною привезли з Австралії багато матеріалу: медичні поради, методички, буклети, скомпонували і систематизували їх, адаптували до українського сегменту, я дизайнував це в корисний контент і ми видали свій перший посібник для лікарів, медсестер про те, як діяти в цих, складних для всіх сторін. ситуаціях. На наших зустрічах можна побачити сльози лікарів і психологів, які займаються питаннями таких кейсів. Вони виговорюють свої проблеми і розповідають, що в нашій країні немає ніякої системи, інструкцій, правил про те, як комунікувати в таких випадках, що можна говорити, а що не варто. Дуже відгукується цей матеріал лікарям, які повинні доносити важку інформацію батькам. Ми навіть зустрічалися з представниками релігійних конфесій і були приємно вражені, що греко-католицька церква не має ніякої упередженості стосовно цієї тематики.
До слова, наш довідник можна завантажити з сайту “Опіка ангела” безкоштовно.
Також ми виграли британський грант від British Council, який дозволив нам купити ліцензії на методичні матеріали, які вже були розроблені і успішно впроваджені в практику. Ми їх адаптували під наші реалії і вже провели тренінги більше, ніж 400-ста лікарям.
робоча зустріч
Наталя Сениця проводить навчання
Чи є якісь принципові речі в роботі вашої організації “Опіка ангела”?
Найпершим і головним нашим принципом є те, що ми не звинувачуємо нікого в обставинах, що склалися і вчимо цьому інших. Бо в інформаційному просторі є такі групи і об’єднання, які поширюють хейтерство в сторону лікарів і вони від того замикаються, стають в оборону. Але це шлях в нікуди, тому що краще нікому не стає, біль не пропадає, а навпаки загострюється. Тому ми вирішили, що не будемо йти дорогою осуду і образ, а станемо допомагати знайти розуміння і прощення. Нашим завданням є допомогти людям пережити біль і навчитися жити далі, не несучи його в собі. Бо пари, які не змогли пережити втрату, часто не розуміють, звинувачують один одного, закриваються від інших, навіть розлучаються.
Тому, місія організації “Опіка ангела”- це впровадження системи підтримки, яка містить два напрямки – підтримка лікарів і підтримка потерпілих сімей.
велика родина “Опіки ангела”
Ви є членом франківського Ротарі-клубу. Чи маєте співпрацю і підтримку від нього?
Ми звернулись до Ротарі-клубу з метою втілити масштабний і дороговартісний проект по залученню фондів з глобальниих грантів для подальшого розвитку всеукраїнської системи підтримки. До нас також під’єднався великий американський фонд, який втілює програму, спрямовану на соціальну допомогу. Тому, сподіваємося, що наші зусилля та ініціативи будуть підтримані і ми зможемо допомогти всім, хто поніс втрати та зазнав професійного лікарського вигорання.
Скажіть, Тарасе, як люди частіше спілкуються і відкриваються : при реальних зустрічах, чи на онлайн-семінарах?
По-різному буває, бо кожна людина особлива. Ми розробили онлайн-курс віртуальної психологічної підтримки з відеоуроками, трансляціями і тепер кожний може зайти на сайт і скористатися цими лекціями. Але є люди, яким легше проговорити свій біль наживо, бачачи співчутливі очі навпроти, розуміючи, що ти не один в своїй біді. Тому ми проводимо і такі групи, де люди знаходять розуміння і співчуття в реальному спілкуванні.
Як і де можна дізнатися про ваші зустрічі, групи підтримки, місце проведення?
Ми постійно постачаємо перинатальні центри необхідними матеріалами, збираємо заявки по Україні від лікарень про потребу в нашій допомозі. Цього літа розіслали близько ста посилок з друкованими матеріалами в перинатальні центри, які потребували інформації, розробили брошуру для лікарів, батьків, родин. До нас звертаються лікарі, акушери, психологи з усіх куточків країни, навіть з прифронтових зон, з проханням допомогти і ми включаємо всі ресурси, щоб поговорити з потерпілими і розповісти, як справитися з важкою ситуацією. Звичайно, все це потребує багато людського ресурсу, тому організація виграла ще один грат, за допомогою якого оголосила конкурс на пошук 20-ти волонтерів по всій Україні, які були б готові проводити групи підтримки. ми навчили їх і тепер волонтери “Опіки ангела” успішно реалізовують благочинну стратегію нашої огромадської рганізації.
Ви весь час стикаєтеся з горем і відчаєм людей. Чи не опускаються у вас руки і не приходить думка про потрібність такої жертовності?
Так, інколи ми думаємо, а чи потрібно це все робити, чи варто воно тих моральних зусиль? Але потім йдемо на групу підтримки і бачимо, як людина після проговорення свого болю виходить іншою, з легшою душею і світлішим поглядом, з новим баченням майбутнього повноцінного життя. Тоді ми розуміємо що такий шлях і вкладенні зусилля недаремні. Це надихає і не дає опустити руки. Тому, ми й надалі будемо продовжувати своє служіння людям, бо в свій час отримали таку необхідну підтримку і допомогу і просто зобов’язані передати її іншим. Будемо продовжувати з усвідомленням того, що наш маленький синочок прийшов у світ на такий короткий термін, щоб саме ми, його батьки, мали право здійснити цю місію для людей.
Наталя Сениця
Розмову вела Руслана Гочіяєва-Шевчук
Фото з сайту “Опіка ангела”
Читайте також:
- На пологи – з чоловіком. Чи популярні партнерські пологи на Прикарпатті (ВІДЕО)
- 4 хвиля коронавірусу: Івано-Франківський обласний перинатальний центр знову приймає вагітних з коронавірусом (ВІДЕО)
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
