З 7 по 19 лютого 1915 р. місто контролювалося австрійськими військовими. Одразу бургомістр К.Фідлер поширює відозву про необхідність дотримання правопорядку і покарання за протиправні дії.
Міською владою забороняється продаж спиртних напоїв, безцільне блукання містом під час переміщення військ, розповсюдження непідтверджених і провокаційних новин, перевищення максимальних цін на товари, посягання на власність, опір органам правопорядку. 16 лютого 1915 р. в окремому оголошенні бургомістр закликав мешканців зберігати спокій, не сіяти паніку, визначив порядок видачі перепусток.
Однак з 8 по 19 лютого 1915 р., за даними Б.Гавриліва і П.Арсенича, тривали важкі бої за Станіславів, т.зв. “перша станіславська битва”. За цих 12 днів була обстріляна та зруйнована ратуша, яку росіяни обрали під спостережний пункт.
Зі звітів російської поліції від 29 березня 1915 р. ми дізнаємося, що бої відбувалися на вулицях Млинарській, Угодній, П’ястовій, Станіславській і Зеленій, а пошкоджено було не більше 15 будинків на околиці міста в районі Княгинин-гірка і Княгинин-колонія.
Уже 7 лютого росіяни перейшли в наступ і до 17.00 вели важкий бій на околицях міста. Розпочалися пожежі, австрійці засіли в будинках і стріляли звідти. Згідно даних росіян за результатами бою вони взяли в полон 610 австрійців і захопили 2 ящики гранат. Натомість 8 лютого під Станиславовом було взято в полон 17 австрійських офіцерів, 807 солдатів, захоплено 346 коней.
Описуючи військові дії в лютому 1915 р. в Станиславові, тогочасна російська газета “Новое время” яскраво змалювала захоплення міста підрозділами Черкеського і Інгушського полков 3-й бригади Кавказької туземної кінної дивізії і їх кинджальну атаку на австрійців. У газеті відзначалося, що:
“…природним вершникам довелося разом з піхотними військами у спішеному строю під градом куль і снарядів поступово розсипним ладом, перебіжками віднімати у ворога п’ядь за п’яддю землі. Горяни ходили на окопи – в багнети, вірніше, в кинджали, несли сильні втрати, але дух їх не впав навіть у цій зовсім незвичній для них ситуації”.
Відзначимо, що на лінії вогню під Станиславовом знаходився також командувач дивізії молодший брат російського імператора великий князь Михайло Олександрович, за що і отримав орден святого Георгія ІV ступеня. Загиблих російських воїнів (132 особи) поховали на загальному кладовищі на вулиці Франца Йосифа і в братській могилі в передмісті в Княгинин-селі на православному кладовищі (23 особи нижніх чинів).
У результаті втеч і міграції населення в місті залишилося багато порожніх квартир. Так, згідно зі звітами російської влади, на вул. Третього травня було 56 вільних квартир, вул. Сапіжинській – 79 квартир, вул. Голуховського – 45 квартир, вул. Петра Скарги – 30 квартир і т.д.
За матеріалами книги “Станіславів у часи лихоліть великої війни” (С. Адамович)
Читайте також в рубриці “Ретро”:
- Ретро Франківськ: як 105 років тому росіяни втретє захопили Станиславів (ФОТО)
- Як 104 роки тому австрійці та росіяни знищили історичне середмістя Станіславова (ФОТО, ВІДЕО)
