Микола Петрович і Лариса Олександрівна Бондаренки – тричі переселенці. Чоловік працював у Київському політехнічному інституті, він – кандидат фізико-математичних наук, ще й астрофізик.
1986 року, коли горів реактор на Чорнобильській АЕС, сім’я жила у Бучі. Назву цього міста недавно почув і запам’ятав увесь світ. 1990 року Бондаренки переїхали на Полтавщину.
Там Микола Петрович пригадав своє селянське дитинство – він родом з Гомельської області у Білорусі. Любить землю, поратися на городі. 17 років родина успішно займалася тепличним господарством у Чорнухинському районі – на малій Батьківщині Григорія Сковороди.
2006 року повернулися на Київщину, цього разу в Боярку. Після лютневого наступу росії війна наблизилася впритул, снаряди вибухали за 100 метрів від їхньої хати. Подружжя втретє покинуло обжите господарство. Приїхали на Косівщину.
Цікаво, що косів’ян, у помешканні яких зараз живуть переселенці, прийняла у своїй столичній орендованій квартирі донька Бондаренків. Це було на рубежі 2013-2014 років – разом брали участь у подіях на Майдані під час Революції Гідності.
Микола Петрович, хоч і пенсіонер, але має юну душу – часто усміхається, жартує. Сидіти без діла не може. Тому відразу ж пішов до Косівської міської ради, а відтак – у редакцію газети. Пропонує жителям Косівщини та Прикарпаття будувати аркові теплиці зі гнутого дерева. Цю унікальну технологію він придумав сам, планує її запатентувати.
Привіз із собою креслення, хоче поділитися 17-річним досвідом будівництва цих конструкцій і вирощування у них розсади, овочів, лікарських рослин.
На Полтавщині Микола Бондаренко створив та 17 років очолював мале аграрне підприємство. Про його новації та високі врожаї розповідало столичне телебачення. Астрофізик-фермер-архітектор переконує, що дерев’яні аркові теплиці набагато ліпші (плівка на них не горить) та у десять разів дешевші за металеві.
“Вартість одного квадратного метра такої теплиці становить 10-15 доларів, витрати окупляться за один-два місяці – від продажу розсади чи, наприклад, редиски”, – обіцяє Микола Бондаренко.
Малоземельна і заліснена Косівщина ніби створена для таких теплиць.
«Це може зацікавити не тільки любителів і фахівців городництва, а й власників пилорам. Деревину гнуть сирою, її не треба сушити. Розсаду та овочі найкраще вирощувати на високих грядках. Для цього потрібно лише 20 сантиметрів ґрунту, решта – гілля, голки ялини чи сосни, кора, – каже Микола Петрович.
Теплицю ліпше ставити на цоколь, а на нього піде горбиль. Усе це тут є.
Звичайно, тепличне господарство – затратна робота. Але дуже вигідна, переконує пан Микола:
“Кошти, які аграрій заробляє на одному гектарі землі за допомогою дорогого трактора і великої кількості солярки, можна отримати з однієї теплиці. І вся сім’я буде при ділі».
Микола Бондаренко розповідає, що розробив три варіанти аркових конструкцій з дерева.
«Бест» (найкраща) – ширина чотири метри, висота – два, довжина – 10 і «скільки хочеш». Вона підходить для шкіл, дитячих садочків тощо. «Грос» (велика конструкція або ангар) – ширина шість метрів, висота – майже три, довжина – 25. «Парничок» – ширина два метри, висота – один, довжина – 5-6, схожий на довгу і низьку скриню, «вічко» можна піднімати і класти на ребро. Аркові конструкції можна використовувати як ангари для зберігання сільськогосподарського збіжжя і укриття автомобілів, техніки, навіть військової, якщо накрити їх брезентом, – запевняє Микола Петрович.
Переселенець береться самостійно виготовити станок для вигинання дерева і аркову теплицю, якщо на Косівщині знайдуться зацікавлені та профінансують матеріальні витрати.
Микола Петрович до кожної справи підходить відповідально. Тепличне господарство вивчав ґрунтовно. Каже, що міг би й тематичну рубрику вести у нашій газеті з питань городництва, зокрема, хотів би розповісти, як вирощувати розсаду і перець. На його думку, перець усі садять неправильно. Але дечим поділився і дещо порадив уже зараз. Наприклад, розказав, що придумав вирощувати огірки на… соняшниках. Це було того року, коли зелененькі ніде не вродили. Неврожай «списали» на кислотні дощі.
«Я тоді зайшов у теплицю до знайомого. Дивлюся, у нього теж з огірками проблема, а вони ж під плівкою. Тоді я зрозумів, що кислотні дощі тут ні до чого». Спробував вирощувати огірки на природних шпалерах – соняшниках. Вони дають добру тінь, огірки не потерпають від пекучого сонця, повзуть по стовбуру, як виноград, їх легко доглядати і зривати”, – розповідає косівський переселенець.
Сам Микола Бондаренко тепличну справу вже покинув. Хворів, пережив кілька операцій. До того ж, любить змінювати види діяльності. Зараз виготовляє круглі та овальні дерев’яні рамки – для картин, дзеркал. Знову гне деревину. Має власний метод і секрети цієї справи. Гордо розповідає, що виготовив оправу-еліпс 120 на 190 сантиметрів.
Ентузіазм, оптимізм і бажання трудитися, притаманні немолодому чоловікові, – приємно вражають. Його історія – добрий приклад для вимушених переселенців (і не тільки!), які нудяться без діла, не знають, до чого прикластися. Цікава робота, улюблені заняття, допомога іншим – ефективні ліки від неспокою, депресії та відчаю.
Аліса Мудрицька, газета «Гуцульський край».
Читайте також:
- Де в Україні під час війни є небезпечні місця – розповів астролог
- Любов – переможе все: актриса Іванна Охременко про війну, рідних у Херсоні та нове життя у Франківську
- Ворожий снаряд забрав її 80-літнього батька у Чернігові, але Марина не скорилася горю (ВІДЕО)
- Люди Прикарпаття: історії, що надихають – лікар з Маріуполя Олександр Голі-Оглу
- Як війна змінює ринок нерухомості в Україні
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
