68-річна жителька Бахмута Лариса Дроботенко, представила в бібліотеці селища Печеніжин створені за час війни ляльки. Майстриня зараз проживає на Коломийщині. Ляльки почала робити від 2014 року, відволікаючись від гірких думок після волонтерських чергувань в госпіталі.
Про життєву і творчу історію жінка розповіла журналістці ПІК.
За фахом Лариса Дроботенко — працівниця зв’язку. Разом з чоловіком-шахтарем довелося попрацювати і на території нині ворожої росії. Доля закинула аж у Воркуту. Але жити там довго не хотіла, наприкінці 1980-х повернулася в Україну, стала підприємицею, далі — домогосподаркою.
У 2000-х захопилася мистецтвом, навчалася малювати приватно у місцевого художника, який, на жаль, вже помер. А далі навчатися не судилося, бо в 2014-ому розпочалися воєнні дії на Сході.
Лариса Дроботенко з перших днів ООС (АТО) волонтерила в госпіталі.
«Я готувала їжу воякам, розмовляла з ними, допомагала вставати, сиділа біля них після операцій. А коли приходила додому, не могла стримувати емоцій, багато плакала. Коли вже й плакати було несила, то вирішила, що треба чимось зайнятися і…якось спонтанно зробила викрійку та пошила першу тканинну ляльку», — розповідає майстриня-аматорка.
Так творчість захопила й допомогла жінці справитися з емоціями. Згодом Лариса Дроботенко майже щотижня шила ляльки. Як це робити, читала та вивчала в Інтернеті, і завжди додавала до викрійок щось своє.
Жінка мовить, що хотіла, аби її ляльки були яскравими і веселими, на противагу будням, у яких вона жила. Коли друзі і знайомі побачили ляльок пані Лариси, то почали замовляти їх на подарунки.
«Щодня, перед сном мала в думках образ нової ляльки. Так виникла група ляльок-клоунес, лялька в національному убранні, казкові персонажі», — розповідає майстриня.
Кожну ляльку жінка розпочинає робити з основи. Нею слугують або дротяний каркас або просто викрійка. Далі зшиває основу, робить голову, що до речі, за словами Лариси Дроботенко, є найважчою частиною роботи, бо ж хочеться, аби лялька мала свій погляд, характер, була особливою та відрізнялася від інших.
Кінцевим етапом є пошиття одягу для ляльки. Тканини для роботи жінка замовляє по Інтернету. На виготовлення однієї ляльки майстриня витрачає від 10 до 30 днів. Вироби заввишки від 40 до 100 сантиметрів.
У Печеніжині після повномасштабного ворожого вторгнення Лариса Дроботенко опинилася не випадково. Жінка ще до 2014-ого року гостювала тут у племінника, який одружився з місцевою дівчиною та проживає на Прикарпатті.
«Як би парадоксально це не звучало, та від 2014-ого я і тисячі моїх земляків та землячок звикли жити між пострілами, тривогами, навчилися відрізняти звуки війни. Але те, що трапилося у лютому цього року, я навіть означити не можу. Залишатися удома мені з чоловіком було небезпечно, тому наприкінці лютого 2022-го й приїхали до родича. А зараз ми живемо у гостинній господі 90-річної Параски Котів», — продовжує співрозмовниця.
Жінці вдалося вивезти з дому свої вироби. Днями вона представила їх на виставці в місцевій бібліотеці. У планах Лариси Дроботенко вивчення гуцульського народного одягу та створення ляльок у народній ноші карпатських горян. Ну і, звісно, допомога волонтерам та наближення перемоги.
Сабіна Ружицька. Фото Світлани Якубенко.
Читайте також:
- Старовинний весільний вінок-сонце відтворила мисткиня Мирослава Воротняк з Прикарпаття (ФОТО)
- Люди Прикарпаття: літній день у місті Долині (ФОТО)
- Мобілізація: Резніков пояснив, кому зараз можуть принести повістку
- Дав про себе чути Михеїл Саакашвилі: із в’язниці написав українцям
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
