Специфіка токсико-алергічного дерматозу

Кропив’янка – алергічний дерматоз, який супроводжується появою сверблячих пухирів на шкірних покривах і слизовій. Для ефективного лікування цієї хвороби важливо виявити алерген, який спровокував її появу. У разі, якщо присутні труднощі з виявленням подразника, для запобігання розвитку патології призначають антигістамінні засоби – Цетрин, Лоратадин та інші.

Разновидности и причины возникновения

Залежно від особливостей перебігу розрізняють 2 форми кропив’янки:

• Гостра – як правило, проявляється через невеликий проміжок часу після контакту з алергеном. Супроводжується утворенням рясних висипань на різних ділянках тіла, зокрема на слизовій ротової порожнини. У хворого може бути підвищення температури, озноб, розлади ШКТ і невроз.
• Хронічна – відрізняється тривалістю перебігу і менш набряклими висипаннями. Періоди ремісій і рецидивів чергуються протягом кількох років. Її можуть викликати різні захворювання (гастрит, виразка шлунка, пухлини) і зміна клімату, але в більшості випадків визначити причину виникнення не вдається.

Виходячи з розташування, захворювання буває локалізованим (висип покриває тільки деякі ділянки шкіри) і генералізованим (пухирі поширюються по всьому тілу).

До найпоширеніших причин кропив’янки відносять:

• алергічна реакція на харчову продукцію, укуси комах;
• прийом медикаментів;
• хвороби інфекційного характеру – ГРВІ та інші;
• вплив сонця, холоду, тепла та інших фізичних явищ.

Патологія також може з’явитися під час переливання крові або вакцинації. Більш ніж у 30% хворих знайти збудник захворювання не вдається.

Симптоматика та принципи діагностики

До найпоширеніших симптомів кропив’янки відносять висип рожевого відтінку, свербіж і печіння в місцях висипань, загальну слабкість і головний біль. Хвороба може супроводжуватися ангіоневротичним набряком, який виникає в кишківнику, гортані, на язиці, статевих органах і обличчі. Це явище вкрай небезпечне для життя, тому якомога швидше зверніться до лікаря за наявності:

• нудоти, блювотних позивів;
• втрати голосу, свистячого і переривчастого дихання;
• больових відчуттів і судом у животі;
• запаморочення, аж до втрати свідомості;
• нестачі повітря.

Для ефективної терапії важливо визначити джерело захворювання. Для цього проводять аналіз біоматеріалів хворого (крові, калу, сечі) і дослідження органів ШКТ, роботи імунної та ендокринної системи. Виходячи з результатів діагностики, підбирається відповідне лікування.

ПАРТНЕРСЬКИЙ МАТЕРІАЛ