Іванофранківець Андрій Іванюк до війни був тренером з бразильського джиу-джитсу в спортивному клубі «Тигр». Перший раз пішов воювати у 2015 році. Другий – з початку повномасштабної війни. Поранення отримав минулої осені в Гуляйполі на Запоріжжі. Внаслідок попадання міни в окоп мало не залишився без ніг. Його ліва стопа пробита осколком наскрізь, відритий перелом правої гомілки, розбите ліве коліно.
«Міна прилетіла нам в окоп. Нас було двоє. Я вижив, командир лишився там…», – каже Андрій.
Зараз фахівці Центру фізичної та реабілітаційної медицини працюють з Андрієм Іванюком над зміцненням м’язів, покращенням ходи, розробляють контрактуру стопи, повідомляють на сторінці КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради, пише ПІК.
«Місяць тому він робив буквально кілька кроків на день і ходив з підпаховими милицями, а зараз пересувається вже з допомогою підлокітних і може сам зійти сходами з другого поверху та дійти до машини на парковці», – розповідає про успіхи свого пацієнта фізичний терапевт обласної клінічної лікарні Петро Смаглій.
З останній місяць мають великий прогрес, адже військовий відновився фізично й може переносити більші навантаження.
«Ще не можна Андрієві наступати на праву ногу, бо вона повністю не зажила. Використовуємо допоміжні засоби, щоби підтримувати стопу, яка ще, висить можна сказати, настільки уражена. Однозначно його довоєнна фізична підготовка і бажання сприяють покращенню…», – зазначає Петро Смаглій.
Дружина Тетяна пригадує перші півтора місяця у черкаській лікарні та своє «життя на табуретці» поруч з чоловіком.
«У нас було 14 операцій і 12 вливань крові. Добре, що нас фінансово це не стосувалося… Хіба що – знеболення. Ми були на морфіні. Болі були неймовірні: ні сну, ні життя», – каже жінка.
Вона радить пораненим не шукати приватні реабілітаційні центри, а «просто йти сюди, в лікарню на Пасічній, 2-ий поверх».
Андрій тим часом вже подумує про те, щоб повернутися у стрій:
«Стану на ноги, Бог поможе, закінчу курси офіцерські – і назад в армію». Такий свій вибір чоловік пояснює частково тим, що чотири роки навчався у військовому ліцеї, півтора роки був на строковій службі в Криму, а відтак двічі воював. Але він каже, що не хоче воювати, що війна нікому не потрібна, проте вибору немає: «Не підемо ми туди воювати, вони прийдуть сюди. А що вони можуть – ми бачили там…».
Фахівці Центру акцентують, що потрібен час аби зрослась кістка, і що реабілітація може тривати ще від пів року до року.
Читайте також:
- Втратив ногу на війні та мріє про протез: історія бійця, який проходить реабілітацію на Прикарпатті (ВІДЕО)
- Прикарпатцю, який воює на протезі, замінили штучну ногу в США
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
