28 вересня в обласній клінічній лікарні для військовослужбовців, які проходять лікування та реабілітацію, організували показ фільму “Довбуш”.
“Картина дуже гарна і я радий, що побачив цей фільм”, – каже Богдан з Івано-Франківська, історик за фахом.
У першу чергу, це костюми. Також присутність польської говірки та окремих слів гуцульської, що дуже важливо. Паралелі з сучасністю йому навівали хіба що стрільба і сама боротьба.
“Зараз фронт трошки змінився. Партизанська війна, а саме тактика “ударив, втік, сховався” – це тактика гірська. А у нас фронтова лінійна боротьба”, – пояснює він.
53-річний Сергій, родом із Хмельниччини, каже, що фільм добрий, лише “крові багато”. Чоловік проводить паралелі між кіно про часи опришків і сучасністю, додає, що “на війні набагато більше крові і люди страждають…”.
“Я багато бачив на війні і не хочу, щоби мої діти і внуки бачили таке, навіть у кіно. Не хотів би, щоби вони звикали до крові”, – наголошує він.
Водночас чоловік вважає, що молоді варто бачити цей фільм. Щоби не допускати у майбутньому ворожих набігів, зокрема, “кацапських”. Сергій пригадує, що свого часу він відмовився вступати в комсомол, а коли сказав якось, що “Лєнін – дурень”, то його тягали в міліцію.
Зараз чоловік проходить лікування у відділенні травматології після поранення у Бахмуті п’ять місяців тому. На Схід пішов добровольцем, щоби ворог не дійшов до Хмельниччини і до Київщини, де його дочка.
“Пішов і не шкодую. Одужаю, дасть Бог, хоча ноги у мене вже нема практично, і без ноги піду ще. І ніколи не буду жаліти про це“, – обіцяє він.
Читайте також:
- 14 операцій і 12 вливань крові: як лікарі ставлять на ноги воїна з Івано-Франківська (ФОТО)
- Прикарпатцю, який воює на протезі, замінили штучну ногу в США