У Музеї мистецтв Прикарпаття відкрилася виставка «Галичина XX ст. у світлинах Юліана Дороша».
Авторські світлини Юліана Дороша – це унікальні мистецько-краєзнавчі образи, в яких зафіксовано побут, звичаї, національні строї українців, зокрема, наших краян.
Копітка праця, якій присвятив майже півстоліття фотомитець, є важливою сторінкою в історії культурної спадщини українського народу. Героями його робіт були звичайні сільські люди, задіяні головним чином буденною працею в оточенні їхніх скромних обійсть та розкішної природи. Експоновані на виставці світлини – це подорож у минуле, це можливість для кожного поринути у світ минулих поколінь.
Народився майбутній зачинатель професійного кіно, знаний фотограф, біографія якого сповнена досягнень, вартих того, щоб увійти в історію національного фотомистецтва, у 1909 році у місті Жидачів на Львівщині в родині дрібного чиновника митної служби. З нашим містом Ю. Дороша єднають роки навчання у Станиславові; тут він закінчив початкову школу та державну класичну українську гімназію. У часі навчання в гімназії став членом «Пласту». Саме тоді відбулось його захоплення фотографією та зреалізувались перші спроби в документальному кіно.
По завершенні гімназії, упродовж 1927 – 1932 років Ю. Дорош навчається на юридичному факультеті Львівського університету, мешкаючи у родини дядька по матері – письменника А. Крушельницького. Завдяки двоюрідним братам та сестрі, він заприятелював із представниками культурно-мистецького середовища міста.
Правнича діяльність Ю. Дороша не склалася; натомість початок 30-х років ознаменувався творчими здобутками і плідною співпрацею з низкою львівських українських видань. Ю. Дорош був серед ініціаторів створення у Львові Українського фотографічного товариства (УФОТО). У 1931 році виходить друком перший в Галичині «Підручник фотоаматора», а у 1932 – посібник «Побільшення»; написання таких підручників вимагали від нього не лише фаховості в галузі фотографії, а й неабияких знань в адаптації іноземної термінології українською мовою. Початок 30-х років також став часом подорожей Галичиною у пошуках цікавих образів, що увінчались неабияким успіхом.
У 1934 році родина Крушельницьких, що мала непрості стосунки із польською владою, піддавшись радянській пропаганді, з надією вільно працювати та розмовляти українською, переїздить до Харкова, де зрештою їх спіткала доля визначних українських діячів культури, що отримала в майбутньому назву Розстріляне відродження. Лише порада майбутнього тестя врятувала Ю. Дороша від сумної долі Крушельницьких, бо ж він також мав плани поїхати з ними до Радянської України.
Влітку 1935 року друзі рекомендували Ю. Дороша як фотографа та перекладача в щорічну етнографічну експедицію «Товариства приятелів Гуцульщини» з Варшави, яке збирало матеріали про цей регіон. Після закінчення сезону фотограф отримав дозвіл зробити відбитки з негативів. Світлини Гуцульщини та Покуття принесли автору світову славу майстра етнографічної фотографії. Ставши основою виставки із 96 робіт «Наша Батьківщина у світлині», що відбулась у Львові, вони забезпечили автору здобуття не лише першої премії, але й привернули увагу широких кіл громадськості та відкрили перед митцем нові горизонти; у біографії того часу були також зйомки документального кіно, зокрема, фіксація архітектурних розкопок Я. Пастернака у Крилосі, знайомство з О. Довженком. До Ю. Дороша прийшов успіх.
Скрутні часи радянсько-німецької окупації Ю. Дорош разом з родиною проводить у Городенці на Покутті. Після повернення в кінці 1940-х років до Львова працював до відходу у вічність у 1982 році у різних інституціях, будучи відданим своєму головному покликанню – фото- та кіномистецтву.
Читайте також:
- Нацистський терор в Станиславові: презентували унікальну історичну книжку (ФОТО)
- У Франківську викрилася виставка унікальних артефактів часів Галицької Армії та УНР (ФОТО)
