9 лютого 2024 року Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка провів пресконференцію з нагоди чергової прем’єри ювілейного 85 театрального сезону – утопічної кумедії «Кайдашеве сім’я» за повістю Івана Нечуя-Левицького, розповідає ПІК.
Режисер Ростислав Держипільський зібрав для своєї роботи зіркову команду акторів та постановників. У головних ролях Омелька та Марусі Кайдашів – Олексій Гнатковський та Ірма Вітовська, до музичного оформлення вистави долучилися музиканти гурту старовинної музики «Хорея козацька» та їхній лідер Тарас Компаніченко, костюми і сценографію створив молодий художник, номінований на Шевченківську премію, Віталій Кравець, а пластику – одна із найкращих українських хореографок, головна балетмейстерка Національного академічного театру ім. Івана Франка Ольга Семьошкіна.
І цій потужній колаборації передували обмін ідеями та пошук концепту, який напрацювали Ірма Вітовська та Ростислав Держипільський.
Його ключова суть полягає у тому, що театральна постановка «Кайдашеве сім’я» – про відродження втраченого, про шлях від розбрату до порозуміння і розквіту. Після епохи Мазепинського бароко Україна майже цілковито втратила свою культуру і духовну велич. То був один з найскладніших періодів існування України. пьотр І розпочинає знищення Гетьманату, і потужна розвинена розкішно-барокова Мазепинська Україна перетворюється на провінцію російської імперії під назвою Малоросія.
“Сьогодні ми маємо її повернути і назавжди позбутися комплексу малоросійства. Художній концепт постановки за класикою Івана Нечуя-Левицького включає позачасове існування героїв як носіїв української самобутності, величі та нездоланності душі. Голова роду Кайдашів – це носій українського коду, який не піддався духовному закріпаченню і протистояв деградації“, – кажуть у Франківському драмтеатрі.
Спеціально до вистави художник-реставратор Валерій Твердохліб відтворив ікону«Мадонна з грушкою», меценаткою цієї роботи стала Ірма Вітовська.
Цікавою є історія, котра призвела до такого тандему. Ця сакральна пам’ятка у 90-х роках XX cт. знаходилась у реставраційній майстерні «Січень», яку очолював художник-реставратор, доцент Прикарпатського університету імені Василя Стефаника світлої пам’яті Микола Канюс (1958-2004 рр.).
Твір оглянув і дав йому високу оцінку мистецтвознавець Художнього музею (тепер — Музей мистецтв Прикарпаття) Віктор Мельник. Особливе зацікавлення викликала написана іконописцем грушка, яку тримав Ісус. На іконах зображення цього плоду використовується вкрай рідко (скажімо, в роботах Альбрехта Дюрера). Народний стиль виконання ікони свідчив про творчий авторський підхід до іконопису.
Після смерті Миколи Канюса сліди самого твору зникають. З того часу залишилась тільки архівне чорно-біле фото ікони.
“Саме пам’ять про цей твір багато років тому, ще в довоєнний час, стала предметом розмов Валерія та Ірми. Це була цікава розмова про мистецтво та іконопис, яка, як це часто буває, залишила в серці акторки слід…Так з’явилася ікона, яку ми сьогодні презентуємо. Це творчий список з галицької ікони кінця XVIII – поч. XIX ст. Твір був написаний народним майстром на дерев’яному щиті в рамі. Ікона була створена за класичною технологією: на левкасі, олійними фарбами, різьблене тло посріблене і тоноване під золото. Маємо надію привернути увагу людей і повернути втрачену сакральну пам’ятку“, – наголошують театрали.
Читайте також:
- У Франківському драмтеатрі працюють над новою постановкою «1975» (ФОТО)
- Франківський драмтеатр показав моменти з репетиції комедії “Кайдашеве сімя”
- У Франківську Новий театр готує виставу про театральне життя
- Франківський драмтеатр оприлюднив репертуар на лютий
