Неодноразово активісти та небайдужі громадяни Івано-Франківська «піднімали на поверхню» питання збереження у місті старовинного гроту монастиря отців-редемптористів.
Як відомо, випробування для пам’ятки настали у 2010-х рр. у зв’язку з продажем території колишньої Школи міліції місцевим забудовникам. За словами відомого міського активіста та правозахисника Володимира Ковальчука, нагальним питанням було питання збереження архітектурної й релігійної пам’ятки для Івано-Франківська в умовах «риття чергових котлованів та підготовки до нової забудови».
І саме завдяки активній громадській позиції окремих міських активістів, а також, що важливо, настоятелеві монастиря Св. Йосифа отців редемптористів м. Івано-Франківськ – о. Андрію Цікалу, які проводили перемовини з керівниками міської влади та представниками будівельних фірм вдалося знайти жаданий компроміс.
Відтак уже декілька днів на території відродженого на початку 1990-х рр. монастиря Св. Йосифа отців редемптористів і Церкви Матері Божої Неустанної Помочі (вул. Івасюка, 46 а) проводяться роботи з перенесення та облаштування кам’яної печери-ґроту на новій локації. Важливо те, що історична пам’ятка житиме, а тяглість традиції не буде перервано.
Тож старовинна печера ґрот монастиря отців-редемптористів отримує нове життя.
Що відомо про «Лурдський грот»
1920-х рр. єпископ-ординарій Станиславівської єпархії Григорій Хомишин запросив отців-редемптористів до нашого міста. Зокрема у 1927 р. отці-редемптористи при сприянні владики купили землю і будинок по вул. Голуховського (теперішня Вячеслава Чорновола).
Невдовзі неподалік від будівлі монастиря постав своєрідний пам’ятник садово-паркової архітектури «Лурдський грот» або так звана Лурдська печера. Своїй назві вона завдячує містечку Лурд у Франції, де 11 лютого 1858 р. у невеличкій печері дитині зявилася Пречиста Діва Марія.
Із того часу печера у Лурді стала центром паломництва для християн як західного так і східного обряду. Саме з того часу й почали споруджувати своєрідні аналоги Лурдської печери по всьому світі. Спорудили його і в Станиславові.
1945 р. радянська влада закрила монастир, а в його будівлі невдовзі запрацювала дитяча поліклініка та профспілка медичних працівників. 1976 р. із будівлі колишнього монастиря дитяча поліклініка переїхала в нове приміщення – по вулиці Тичини у м. Івано-Франківськ.
На початку 1980-х рр. поруч з територією колишнього монастиря, розпочалося будівництво нового корпусу пологового будинку і всі історичні приміщення отців редемптористів невдовзі було зруйновано. Втім, завдяки активній громадянській позиції працівників МВС, зокрема полковника п. Івана Харченка на початку 1980-х рр. кам’яну печеру-грот вдалося перевести на територію колишньої Школи міліції по вул. Національної Гвардії.
За словами відомого в Івано-Франківську правознавця-криміналіста, доктора юридичних наук, професора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника п.Павла Фріса, саме рішучі дії п. Івана Харченка були вирішальними в питанні збереження цього пам’ятника садово-паркової архітектури. Причому сам п. П.Фріс доклав також зусиль аби облагородити декоративне озеро поблизу гроту.
А потім, як вже мовилося вище, прийшла забудова на території «школи міліції», через яку доля історичного гроту була цілком невідома. Так все ж, пам’ятку таки вдалося врятувати.
За матеріалами Олега Єгрешія. Фото автора та з відкритих джерел
Читайте також:
Читайте нас у тг
