Найбільш активно ця галузь розвивалася у Донецькому регіоні, адже саме цей край має унікальні родовища глини, які сприяли розвитку цієї галузі. Але війна внесла свої корективи й керамічна галузь опинилася у вкрай важкому стані.
Щоб підтримати керамістів та зберегти надбання керамічної спадщини Донеччини в Україні реалізовують проєкт «Збереження та популяризація керамічної спадщини», що є частиною Проєкту “Зміцнення громадської довіри в Україні” – UCBI, який підтримує Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).
У межах проєкту у Полтавській області 26-27 червня відбувається стаді-тур для представників керамічної галузі. В перший день учасники мали змогу побачити, як працюють колеги в галузі на Полтавщині та відвідати Опішнянську громаду, яку називають гончарною столицею України.
«Основне завдання нашого проєкту – це підтримка керамістів. До повномасштабного вторгнення саме Слов’янськ був центром кераміки та основним постачальником керамічних виробів на український та зарубіжні ринки. Важливо взяти до уваги, що це була у більшості кераміка промислового виробництва, і вона вносила доволі серйозний вклад в економіку Донецької області. Сьогодні Донеччина переживає складні випробування, пов’язані з діями російського агресора, так і складні економічні випробування: частина бізнесу релокувалася, частина продовжує працювати. І от якраз у рамках проєкту, ми хочемо підтримати керамістів. Тому сьогодні ми тут, в Опішній, на Полтавщині, тому що тут знаходиться один з найбільших культурних керамічних центрів України», – каже бізнес-експертка та координаторка проєкту Марія Савка.
Керівниця проєкту Леся Круп’як зазначає, що у перший день стаді-туру зробили акцент на практичні складовій.
«Ми ознайомилися з Опішнянською керамікою, відвідадали комунальне підприємство, приватні гончарні, розкрили кераміку як культурну складову, побачили освітні підходи щодо формування молодих керамістів. А також будемо сприяти можливості кооперації керамістів Донеччини, Сумщини з керамістами Полтавщини, щоб обговорити ті проблемні питання, які є. Та спільними зусиллями на усіх рівнях влади знайти рішення підтримки бізнесу», – каже Леся Круп’як.
Володимир Борисенко, президент Полтавської торгово-промислової палати зазначає, що кераміка – це історичне надбання українців, яке ми несемо як свій код – код українця, тому дуже важливо зберегти цей напрямок й розвивати його.
«Полтавська торгово-промислова палата зацікавлена у підтримці релокованих підприємств, в тому числі й підприємств, які працюють у сфері гончарства. Опішня – є батьківщиною полтавської гончарної майстерності, яка теж може прийняти ці релоковані підприємства. Також їх може прийняти Полтава, і Хорол, і Миргород, для цього будуть створені відповідні умови. Також Полтавська ТПП може й робить промоцію виробам з гончарства, як і на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Ми розуміємо, що економічна складова – одна з головних, яка буде рушати цей бізнес в напрямку зростання та прибутковості», – каже Борисенко.
Також учасники бізнес-туру взяли участь у конференції на тему: «Кераміка регіонів України – культурна спадщина народу», під час якої обмінювалися досвідом та шукали шляхи подолання викликів в галузі кераміки.
«Дві різні бізнес-моделі – це слов’янська кераміка й опішнянська кераміка. Непорозуміння було протягом багатьох років, є непорозуміння, чому слов’янці не йдуть тим шляхом, яким пішла Опішня. Ми тут задля того, щоб не було цього непорозуміння, щоб ми всі разом взяли найкращі практики, які є, і реалізували їх. Ми ваші практики – ви наші. Ми повинні розробити наперед стратегії, тактики, як повинна розвиватися ця галузь. Плануємо що цей проєкт буде стартовою площиною для керамістів, щоб рухатися далі», – ділиться Юрій Тупікало, керівник регіонального керамічного кластеру Донеччини.
Своїми думками поділилися і представники бізнесу, які взяли участь у стаді-турі, й сторона, яка приймає гостей.
Олесь Пошивайло, генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішній каже, що феноменально те, що саме в час війни у самому музеї зробили набагато більше, аніж робилося за будь-яких мирних часів.
«Позитив у тому, що ми об’єдналися, стали ще дружніші і робимо більше, ніж у воєнний час, і нам це вдається. Ніби дивно, що саме у час війни, коли Слов’янськ знаходиться під загрозою окупації, в Україні порушують питання розвитку слов’янської кераміки. І це зараз дуже актуально і, водночас, трохи навіть запізно, бо про слов’янську кераміку треба було говорити давно, і принаймні кожні п’ять років. Опішнянську та Слов’янську кераміки можна об’єднати. Опішнянська кераміка – це традиційна кераміка, українська етнічність. А Слов’янськ – це технічна кераміка. І якщо об’єднати технологію з мистецтвом – вийде унікальне явище, і Україна буде однією з перших в галузі», – розповідає директор музею.
Ольга, директорка комунального підприємства в Опішні, яке засноване у час війни за допомогою грантових коштів та коштів громади каже, що можливості для підтримки української автентики потрібно не втомлюватися шукати.
«Саме війна стала пробудженням українців до свого народного, до свого автентичного і, як би це сумно не було, збільшився попит на своє, свою культуру. Зараз приїжджають багато відвідувачів, які хочуть доторкнутися до цього ремесла, відчути це під час наших майстер-класів та придбати наші вироби. Мені здається, що зараз на часі популяризація кераміки, зокрема опішнянської, бо мало хто про неї знає», – ділиться Ольга.
Людмила Овчаренко, директорка Опішнянського державного художнього ліцею імені Василя Кричевського наголошує, те, що кераміка дожила до сьогодні, й збереглося фрагментарне гончарство – це вже здобуток. Тому важливо передавати навички наступним поколінням.
«Ми виховуємо дітей на національній традиції, на опішнянській кераміці, ми їх вчимо форм, декору, технік. Тих, які були і є характерними для нашого опішнянського гончарства. Показуємо і нові техніки. Діти вони й на те діти, аби творити», – каже Людмила Овчаренко.
Учасниця бізнес-туру керамістка Наталя Васильєва із Запоріжжя має свою керамічну майстерню та хоче створити у своєму місті керамічний коворкінг, де люди могли б працювати й поширювати традиції гончарства.
«Мені б хотілося, щоб люди були значно більше залучені в гончарні традиції, і мені здається це реально. Я б хотіла створити простір, де можна буде об’єднати початківці і професіоналів, щоб у нас зародилися запорізькі керамічні традиції. Сьогодні я наповнилася ідеями, ми побували на багатьох об’єктах, і тут видно, що гончарні традиції бережуться і популяризуються для туристів. І попри важкий стан з війною, недостатком глини, я вважаю, що інтерес людей він значно більший ніж ці труднощі. Гончарство може бути значно ближче до наших людей, ніж воно є зараз», – ділиться Наталя.
До слова, це вже другий стаді-тур для керамістів. Нещодавно керамісти відвідали Дніпропетровський регіон. Наступний крок, що планує проєктна команда – форум у Києві, де керамісти зможуть презентувати свою продукцію та заслухати спікерів, що представлять їм програми для розвитку своєї справи.
Читайте також:
- У Дніпропетровській області відбувся дводенний стаді-тур для керамістів: Як все відбувалося? (ФОТО, ВІДЕО)
- Зберегти культурну спадщину: керамісти з Донеччини приїхали на Дніпропетровщину (ФОТО)
- Бізнес і громади пліч-о-пліч: що необхідно для відновлення Чернігівщини та Сумщини (ВІДЕО)
- Кераміка Донеччини: чи реально відновити галузь? (ВІДЕО)
