День 27 червня знаковий для Української церкви. Адже 23 роки тому, 2001-го, під час візиту до нашої країни папа Іван Павло ІІ беатифікував 28-х мучеників за віру Христову.
Серед них – блаженний Григорій Хомишин, багаторічний єпископ Станіславський. Цьогоріч минає 120 років із його єпископських свячень.
Пастир добрий
Єпископ очолював Станіславську єпархію (нинішню Івано-Франківську) із 1904-го, понад сорок років, зокрема у важкі часи І Світової та в міжвоєнний час. У квітні 1945-го владику арештували енкаведисти. За те, що не схилився до співпраці з окупантами, його піддали допитам у Лук’янівській тюрмі Києва, де й помер наприкінці грудня того ж року.
У слідчій справі владики Хомишина на 724 аркушах зафіксовано 31 виснажливий допит. Приміром, 28 квітня 1945 року допит тривав без перерви від 13:30 години дня до 1:40 години ночі. Місце поховання єпископа досі не встановлене.
Життєвий шлях Блаженного описаний у збірнику “Пастир добрий”, яку впорядкував о. Ігор Пелехатий, багаторічний директор видавництва “Нова зоря” та головний редактор однойменного християнського часопису.
Книга складається зі спогадів його сучасників, в якій найбільшу частку становлять листи із сибірського заслання колишнього ректора Станіславської семінарії о. Авксентія Бойчука. Сучасники наголошують на жертовності Блаженного та його ролі у розбудові єпархії, боротьбі із російським впливом, відстоюванні національних цінностей, розвитку освіти.
“Єпископ Григорій Хомишин був Апостолом католицької преси і книжки, заснувавши та фінансуючи дуже популярні часописи “Нова зоря” і “Правда”, створивши понад 300 парафіяльних читалень “Скала”, написавши кілька книг, сотні пастирських листів, послань, і статей”, – зазначив у передмові до видання о. Ігор Пелехатий. – Станиславівський владика ще понад 100 років тому запровадив богослужбовий григоріанський календар, але через лемент і погрози москвофілів та ура-патріотів змушений був скасувати цю реформу. І тому греко-католики й православні в Україні донедавна залишалися міцно прив’язаними календарною пуповиною до “русского міра”.
Книга “Пастир добрий” видана в 2017 році. У 2022-му на своїй парохії, яка віддана під опіку священномученика Григорія Хомишина, о. Ігор першим запровадив святкування Різдва Христового 25 грудня, разом із парохом села Криворівня Верховинського району о. Іваном Рибаруком. Як відомо, на григоріанський календар УГКЦ перейшла із початком нового церковного року, з 1 вересня 2023-го.
Молитва про щасливий мир така ж, як і 108 років тому
“У тривозі і горю війни, яка загрожує існуванню українського народу, прибігаємо, о Ісусе, до Твого повного любови Серця, яко до нашого найпевнішого прибіжища. Тебе, о Боже милосердя, гаряче благаємо, – відверни сей страшний бич! До Тебе, о Князю миру, кличемо сильно: дай нам, не зволікаючи, так пожаданий мир!”.
Цю “Молитву про щасливий мир” щодня чують парафіяни Івано-Франківської церкви Пресвятого Серця Христа Чоловіколюбця. У ній парох о. Ігор Пелехатий передає прохання:
“Піддай сильним цього світу згадку про мир: най припиниться сварня і ненависть, яка народи роздвоює”.
А написав молитву блаженний Григорій Хомишин ще в 1915 році. За Станиславів точилися жорстокі бої, і частину історичної забудови було зруйновано.
Росіяни контролювали місто із 3 вересня 1914-го до 20 лютого 1915-го, остання окупація тривала найдовше – від 11 серпня 1916-го по 24 липня 1917-го. Лінія фронту ніколи не відступала поза околиці міста.
У хроніці Чернівецької єпархїі УГКЦ є свідчення, що владика Григорій Хомишин повернувся із Відня спочатку до Чернівців, потім до Коломиї і врешті – до Станиславова. Такі факти наведені у виданні “Пастир добрий”.
Так само актуальні й слова молитви Григорія Хомишина:
“Найлюбіший Ісусе! Це кровава війна принесла нам журбу, біль і смуток. Умилосердися над усіма нам близькими і кревними, що стоять у бою. Уділи їм відваги і сили, щоби вони перемогли ворогів. Поверни їх знов до нас, а якщо вони не є вже між живими, дай їм як нагороду за їх жертви вічне життя у Твоїм огляданню. Благослови наше військо і нашу Вітчизну. Скороти дні наших випробувань. Слава перемоги належить Тобі, а блаженства миру будемо зі вдячности уважати яко дар Твоєї доброти. Уділи всім громадянам нашої держави мир і лад, щоби з одного до другого кінця України один голос лунав: Най буде прославлене Найсвятіше Серце Ісуса, через котре нам прийшло спасення. Йому най буде честь і слава на віки віків”.
А ворог той же…
Що ж до книги “Пастир добрий”, то тут ретельно передано не тільки життя єпархії, а й історичні факти від початку ХХ століття й до 1950-х років, тож видання дуже цінне для краєзнавців. Пізнаючи минуле, ніби бачиш і нинішню російську агресію. Адже так само вони діяли й під час І Світової війни, в 1939 та 1944 роках: грабували й вивозили цінності, палили в печах книжками, нищили нашу культуру та народ.
“Москалі зайняли Станиславів, — йдеться у спогаді о. Бойчука ніби про українське сьогодення. — Фронт йшов через Пасічну. Одної ночі впав гранат (тобто граната — Л.С.) в захист (прихисток). Двоє дітей загинуло, щось восьмеро ранених”.
На початку 1939 року єпископ Григорій Хомишин мав видіння, яким прилюдно поділився зі священниками та мирянами: “Рік цей почне серію трагічних літ у нашій історії. Ранньою осінню прийдуть до нас большевики. Багато з наших людей піде тинятися по далеких просторах страшної совєтської держави, хоч цим разом лихо не буде ще загальне: це буде тільки малий вступ до майбутнього лихоліття”.
У жовтні 1941 року в катедральнім Храмі Воскресіння Господа Нашого Ісуса Христа в Станиславові єпископ Григорій Хомишин виголосив промову. Серед іншого там були й такі слова:
“Молімося кожний зокрема, молімося спільно за нещасний український нарід, але не для політичної чи патріотичної демонстрації, а молімся з надприродної віри і в покорі, щоб Христос Спаситель відняв від українського народу, а головно від його проводу, — душевну сліпоту, котрою за Божим допустом той провід поражений”.
Як наголошує о. Ігор Пелехатий, який особисто чимало доклався до беатифікації владики Григорія Хомишина, Блаженний є першим із греко-католицьких єпископів, хто увійшов у небесну славу як святий мученик, готуючи місце для своїх співбратів-архієреїв і священноєреїв для вічного служіння перед Господнім Престолом у Царстві Небесному.
Музей Нескореної Церкви
Чимало цікавого можна дізнатися в музеї Нескореної Церкви УГКЦ. В експозиції зібрано майже 300 експонатів з історії релігії та суспільно-політичних процесів Галичини в XIX-XX століттях.
Музей відкритий торік і розміщується в Івано-Франківській церкві Найсвятішого Серця Христа Чоловіколюбця і блаженних священномучеників Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка.
Ініціатор його створення, настоятель храму о. Ігор Пелехатий розповів, що зібрано майже 300 цінних експонатів не лише з історії релігійного життя Галичини, а й суспільного-політичного.
Людмила Стражник. Фото авторки.
Читайте нас у тг
