Загальновідомо, що в радянській імперії крали все, що можна. Союз присвоював собі чужі винаходи, сюжети фільмів і казок… А ще випускав продукцію під назвами, які не мав права використовувати.
І назву вина вкрали
То тепер ми вже знаємо про Шампанське, яке отримало свою назву від провінції у Франції. Нині якщо хтось і використовує її в нашій країні для означення ігристого вина, то тільки в побутових розмовах. Бо маркувати і продавати напій з такою назвою — це порушення авторських прав.
Якраз сьогодні, 9 вересня, відзначаємо Всесвітній день Портвейну. А пригадайте, як крамниці колишнього Союзу були заповнені дешевим напоєм із такою назвою. Звісно, цьому кріпленому солодкому вину було далеко до португальського оригіналу. Та чи думали про це споживачі?
Та й загалом — чи була культура споживання спиртних напоїв? Адже багатьох дивувало, як то із фужером напою можна проходити весь вечір? Адже в Союзі вважалося, що мета споживання алкоголю — просто напитися і повеселитися…
«Оригінальна назва Портвейну походить від португальського vinho do Porto, — читаємо у Вікіпедії. — Напій із класу лікерних виробляється здебільшого із темно-жовтих, червоних сортів винограду, рідше — з рожевого та білого сортів. Портвайн (такий правильний переклад) подається до столу як десертний. Однак існують сухі та напівсухі сорти цього вина. Справжній портвайн, згідно з міжнародним торговим та марковим правом, походить тільки з чітко обмеженого регіону долини річки Дору в північній Португалії. Свою назву вино отримало від міста Порту, через яке історично проходив його основний експорт морем. Усі питання класифікації, сертифікації, регламентації, контролю та фундації портвайну цілком належать до компетенції португальського національного Інституту вина з Дору і Порту».
Критерії оцінки напою
Минулої неділі в Івано-Франківську відбувся семінар-дегустація продукції учасників клубу «Виноградарі Прикарпаття». Смакували та аналізували вирощений на Івано-Франківщині виноград, а також напої з нього. Це — не «по сто грам», як хтось собі думає, а певна технологія визначення якості вина, коли на дно скляного бокалу наливають 30 г кожного із запропонованих напоїв, щоб проаналізувати колір, аромат, смак і післясмак, тобто відчуття, які залишає після себе перший ковток. А навіть визначити наявність винних “ніжок” чи “сліз”, тобто тіло вина: насичене чи рідке. Гліцеринові “ніжки” так само вказують на вміст алкоголю.
Хто в цій справі не мастак, то ніяк не може второпати, як то в напоях із винограду можна відчути нотки жасмину, зеленого яблука, цитруса чи навіть запах паленої гуми… Виявляється, що за назальною оцінкою, тобто сукупністю ароматів, та смаку, візуальними характеристиками й визначається якість вина, сорт винограду, умови його вирощування у тому чи іншому сезоні. Зрештою — чи дотримана технологія приготування вина.
Дегустація як мистецтво
Дегустація — непроста справа, і ці навики оцінювання вина учасники клубу розвивають протягом 12 років від часу створення цієї громадської спільноти. За цей час у клубі «Виноградарі Прикарпаття» провели десятки дегустаційних з’їздів, на яких визначали кращі з кращих напої у різних номінаціях: сухі вина, напівсухі, напівсолодкі, солодкі, тобто кріплені. Портвейну серед них не було, адже присвоювати собі чужу назву тут не заведено.
Натомість цього разу виноградарі Мирослава Романюк, Михайло Баб’як, Ярослав Гайдей, Василь Васильків, Василь Богровецький, Богдан Гаморак, Ігор та Лідія Сондеї представили серед інших напоїв і смачні десертні вина. Під час семінару ділилися з колегами тонкощами їх виготовлення. Приміром, як стабілізувати напої та не порушити технології, щоб вони могли довго зберігатися і не перетворювалися на оцет, як то іноді буває у виноробів-початківців.
«Приємно вражений, що наші виноградарі зростають у майстерності, — наголосив перший заступник голови клубу Михайло Лучин. — Як результат — сьогоднішня дегустація. Помітний ріст у якості напоїв. Так само важливо, що кожен із учасників клубу давав фахові коментарі до того чи іншого вина. Десертні напої посідають чільне місце серед споживачів. Однак зростає культура споживання сухих вин. Це похвально. Важливо, щоб надавали перевагу якісним напоям. І крафтові прикарпатські вина не пасуть задніх”.
Через різке потепління Прикарпаття стає дедалі придатнішим для вирощування лози. Вже є приклади закладання потужних кількагектарних виноградників на промисловій основі. Збільшується й кількість крафтових винарень. Воно й не дивно, адже наш регіон туристичний.
“Цьогоріч у серпні депутати Верховної Ради прийняли закон “Про виноград та виноградне вино”, який регулює правові відносини у цій сфері, — зазначив заступник голови клубу з технічних питань Михайло Баб’як. — А при обласній раді створена робоча група щодо розробки регіональної програми із садівництва, ягідництва та виноградарства. Отож бачимо, що є гарні передумови для розвитку галузі”.
І насамкінець: вино, як і будь-який інший алкогольний напій, треба споживати помірно. Тоді й насолоду від його споживання відчуєте, і радість свята не затьмариться похміллям.
Людмила Стражник. Фото авторки
Читайте нас у тг
