Присадиба подружжя Дмитра та Оксани Семенівих в Івано-Франківську помітна на вулиці. Адже арка добірного винограду кидається в очі здалеку. Огорожа так обрамлена ліаноподібним сортом троянд, що хвіртку зразу й не зауважиш.
Господар Дмитро Семенів – голова клубу “Виноградарі Прикарпаття”, який діє вже 15-й рік. Власне, громадська організація розпочала свою діяльність саме зі згуртування навколо досвідченого виноградаря інших любителів вирощування лози.
“На 3,5 сотки особливо не розженешся із сортами винограду, адже чимале місце займає сам будинок, – розповідає пан Дмитро. – Раніше я вирощував переважно столові сорти. Та через зміну клімату й потепління на Прикарпатті поширилися й хвороби рослин та грибки з південних регіонів. Тож надаю перевагу невибагливим технічним неукривним сортам винограду”.
Від самих назв сортів і гібридів винограду дух захоплює. Це Бако, Дублянський, Плевен, Рошфор, Блек-Гранд, Буффало, Поклінгтон, Мускат-Блау, Гарольд, Гриф, Мускат Пелешкей, Цимус, Нептун, Ніагара, Онтаріо, Біанка, Ананасний.
Скажімо, для економії площі на шпалерах господар вирощує технічний виноград сорту Бако, з якого виходить смачне та високоякісне червоне вино. А от сорт Дублянський для білого вина витривалий до затінку, тож розміщується на цій же шпалері внизу.
Технічні сорти винограду не потребують обробки засобами рослин. А в міжряддях лози господарі вирощують і інші культури, зокрема й екзотичні, яким не треба хімічної підживи.
“Приміром, кущі жимолості вегетують дуже рано, коли лоза ще спить, – наголошує виноградар. – тож рослини отримують вдосталь сонця і дають урожай наприкінці травня. І розлоге виноградне листя опісля їм уже не заважає”.
Натомість під захистом лози комфортно почуває себе часник. Ця рослина не любить надміру вологи, а під час дощу краплі стікають виноградним листям, не змочуючи його насадження.
У жовтні, коли й часник зібрано, й виноград скидає листя, добре почуває себе в міжрядді капуста екзотичного сорту кале, відома ще за назвами грюнколь, браунколь, браунколь. Вона відрізняється від інших тим, що не має качана. Може перебувати на грядці і взимку, бо морозостійка.
“Із капусти кале, що за смаком нагадує шпинат, готуємо свіжі салати і гарячі страви, – розповідає господиня дому пані Оксана. – Зберігаємо листя в холодильнику свіжим і заморожуємо. Ті ж кущі, що не забрали з грядки, навесні дадуть насіння. Його можна висаджувати відразу в грунт у лютому-березні. Росте навіть на балконі”.
Капуста кале особливо цінується у вегетаріанській кухні, бо багата на поживні речовини та вітаміни. Медики відзначають протипухлинний ефект цієї рослини. Однак є й застереження, як і при споживанні звичайної капусти. Страви з неї не можна вживати хворим із проблемами травлення.
А ще на невеликій присадибі Семенівих добре почуває себе екзотична рослина ківі. Це ліана, як і виноград, однак не така вибаглива. Господарі вже кілька сезонів поспіль насолоджуються урожаєм плодів, які рясно обліплюють рослини.
“Ківі – сильноросла ліана, навесні має гарний цвіт, подібний до жасмину, але з ароматом троянд, – каже пан Дмитро. – Листя так само декоративне, а плоди достигають у вересні, до 60-100 г завважки. Однак не все так просто було у культивуванні цієї рослини. Вона світлолюбива, боїться весняних заморозків, тож треба висаджувати її під захистом парканів чи бетонних конструкцій. Ківі має тендітне коріння, тож глинисті і мокрі грунти не підходять. Стовбур треба неодмінно захистити сіткою від котів, яких чомусь притягує аромат ліан”.
Господар додає, що перші сіянці висадив ще в 2010 році, але протягом шести років не мав плодів. Хоч рослини й росли доволі буйно. Аж поки колега з “Клубу виноградарів” Ігор Штундер подарував пагінець на 4 вічка сорту ківі Валентайн, придбаний в ужгородського селекціонера Генріха Стратона.
“Я прищепив його методом окуліровки по вічку на кожну рослину, – додає пан Дмитро. – Усі щеплення успішно прижилися, і швидко виросли великі ліани. А на четвертий рік дали два відра чудових плодів, які добре зберігаються до 7 місяців і довше. Головна перевага культивування ківі в тому, що це дійсно екологічний продукт, який не потребує жодної хімічної обробки та не хворіє. Плоди містять багато вітамінів С, К та Е, отож є чудовими антиоксидантами”.
А ще на такому крихітному саду-городі в подружжя Семенівих добре ростуть персики, малина, агрус, ожина, лохина, барбарис, інжир. Прижилися й екзотичні для нашого краю рослини: гумі, гінкго-білоба, зізіфус, гліцинія, елеутерокок, ірга, бамбук, юкка, мушмула.
“Таке розмаїття для нас – просто цікавість, а далі йде само собою. Та й колеги з нашого “Клубу виноградарів” стимулюють до експериментів.” – підсумовує Дмитро Семенів.
До речі, свій досвід виноградарі області мають тепер нагоду передати студентам Івано-Франківського фахового коледжу Львівського національного університету природокористування. Відповідну угоду підписали голова ГО “Клуб “Виноградарі Прикарпаття” Дмитро Семенів та в. о. директора ліцею Анатолій Пастерніцький.
Людмила Стражник. Фото авторки та Дмитра Семеніва
Читайте нас у тг