Транспортна доступність – важлива частина соціально-економічного розвитку міста. Інфраструктура Івано-Франківська за останні роки в цьому розрізі зазнала суттєвих змін. Що тут доброго, а над чим би ще попрацювати?
Беззаперечні досягнення
Електронні інформаційні табло на зупинках для громадського транспорту стали звичайною справою для Івано-Франківська. А ще, наприклад, у 2017 році про таке містяни й не мріяли. Та під час подорожей великими зарубіжними містами заздрили, як то можна до хвилини розрахувати час приходу автобуса, трамвая чи тролейбуса. Звісно, планувати свій час на добирання.
Не мав ще тоді наш комунальний транспорт і валідаторів, щоб швидко оплатити за проїзд. А це відволікало водія та сповільнювало рух. Не оголошували зупинок для зручності пасажирів. Та й паперового розкладу на зупинках ще не було.
Приємно, що ці новації так прижилися, що стали звичною справою. Як і безкоштовний проїзд для людей пенсійного віку – не лише з міста, а й для всіх мешканців 18 сіл, що входять до Івано-Франківської громади. Додалося й комунальних маршрутів для зручності жителів ТГ.
Вдосконаленню немає меж. І є чимало транспортних проблем, про перспективу вирішення яких ведемо мову з Юрієм Лозовенком, спеціалістом із транспортного планування компанії ORESUND.
Міст на Пасічній та розворот руху в центрі
“Про будову століття – спорудження – писано-переписано, – каже Юрій. – Виходить так, що вбухають величезні гроші в розв’язку на мосту, який матиме лише 2 смуги і фактично получатиме лише район Пасічної з районом “Княгинин” та з ближнім центром. Масштаб можна порівняти з Видубичами в Києві. Але там під розв’язкою залізниця, автовокзал. То для чого в масштабах Франківська така розв’язка? Виходить, що вона коштуватиме дорожче, ніж сама мостова споруда. Невідомо, чи виділять гроші на завершення будівництва, і невідомо, що ми отримаємо: чи не вилізе повно проблем, зокрема додаткові транспортні корки Чи не створить це загрозу безпеці дорожнього руху в районі Пасічної, де з обох боків вулиці – щільна забудова, садочки, школи, басейн?”.
Десь у селі, коли купа місця, коли немає проблеми з трафіком, немає проблеми з інтенсивним рухом, можна щось нове планувати. Але коли вже є сформоване певне середовище, певні обставини, – треба на них зважати, а не просто проектувати-будувати.
Співрозмовник не береться порівняти Франківськ зі Львовом, що майже місто-мільйонник. Львів намагається планувати: щось виходить, щось не дуже. Політично складне місто, однак проекти тут реалізують грандіозні.
Один із прикладів – одразу по приїзді впадає в очі впорядкована Двірцева площа біля головного залізничного вокзалу. Додалося й комунальних маршрутів. Трамваєм №4 звідси можна за якихось 40 хв добратися на інший край міста – до Сихівського мікрорайону.
“Я би спробував порівняти Франківськ із Вінницею, що за розмірами логічніше, – каже Лозовенко. – Якщо треба підняти безпеку руху, то вони не чекають з моря погоди, а роблять мінімальними засобами. Залучають донорів, зарубіжних консультантів, які допомагають зробити проекти згідно сучасних практик. Є чітка візія, сформована іноземними консультантами ще в 2012-17 роках, коли місту розробляли концепцію просторового розвитку. Тобто вісь основного транспортного сполучення, де центровим є трамвай, максимально підсилений іншим громадським транспортом. Звісно, акцент на пішохідно-велосипедний рух, і максимальна концентрація громадських точок тяжіння. На цю вісь нанизане місто, а навколо йде розвиток всієї іншої забудови”.
Та повернімося до Івано-Франківська. Юрій Лозовенко нагадує, що свої пропозиції подавали місту через План сталої мобільності, на жаль, не настільки глобальний, як мав би бути: з макромоделюванням, з транспортною моделлю. Він був урізаний згідно з перспективою фінансування.
“Там були пропозиції розвернути, наприклад, кільце з вулиць Січових Стрільців – Гузара – Дністровської – Франка, –акцентує співрозмовник. – Тобто розвернути рух в іншу сторону, щоб формувати таке собі кільце, аби не було тих взаємоперетинів на лівих поворотах, а тільки праві примикання. Водночас була б суцільна роздільна смуга громадського транспорту по всій цій довжині. І таким чином громадський транспорт не стояв би в корках, як-то на початку Січових і на Незалежності, він би краще рухався по цьому кільцю, не було б цих зайвих перетинів на всіх тих примиканнях з Чорновола, Січових Стрільців”.
Парканізація
Так само були пропозиції щодо розвитку велоруху, коротких транспортних зв’язків через річки і залізниці. Зрештою – як розібрати паркани в міжквартальний забудові.
“Особливо це стосується новобудов, – наголошує Юрій Лозовенко. – Забудовники поробили свої феодальні обочини, де не можна так запросто потрапити. Наприклад, ви працюєте на Коновальця, а треба пройти на вулицю Мельника до АТБ. Здавалось би, зовсім поруч. А ні: там паркани, треба обходити через Січових Стрільців або Сахарова (нині Українських Ветеранів). Виходить, що замість 50 м треба пройти 500. Така ж ситуація в мікрорайоні “БАМ”. Ми живемо в Козацькому містечку. Іноді хочеться в село Крихівці, бо там гарна природа, велодоріжки. Замість того, щоб піти навпростець, потрапити хоча б через Льодову арену, а не вийде: там навкруги паркани. Мусиш об’їжджати аж через автобазар, де автомайстерні та Нова Пошта, і зробити півтора кілометра гаку. Все зашито парканами: з єдиним виїздом на єдину магістраль”.
Більше доступності – більше клієнтів. Не кажучи вже про зручність для мешканців та гостей міста. Адже зручніше середовище буде привабливішим.
Замість післямови
Ми не беремося тут аналізувати потрібність чи ні відкриття додаткових автобусних маршрутів в Івано-Франківську: залишаємо цю полеміку для наших читачів, а насамперед фахівців з містобудування. Так само – щодо іншого аспекту урбанізації – розвитку соціальної інфраструктури, інвестиційної привабливості тощо.
Людмила Стражник
Читайте також:
Читайте нас у тг
