Василь Симоненко був одним із найблискучіших українських літераторів з плеяди шістдесятників. За своє коротке життя (всього неповні 29 років) він залишив унікальну спадщину поезій про Україну, любов, людей, пише ПІК.
Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року біля Лубен на Полтавщині. Він ріс без батька, а про своє дитинство пізніше писав, що з рідних людей у нього були тільки мати і сивий дід.
У місті Сміла на Черкащині ще досі стоїть закинутий будинок транспортної міліції, де влітку 1962 року жорстоко побили тоді ще зовсім молодого письменника та журналіста Василя Симоненка. Місцеві між собою навіть згадують, що знали міліціонерів, які це зробили, і ті ще й досі живі. Проте сам письменник через рік помер, а цю справу вже так ніколи і не підіймали.
Його вірш “Лебеді материнства” став справжнім гімном матерям та зізнанням у любові до України. Під зворушливу пісню “Виростеш ти, сину” Раїси Кириченко на цей вірш, мабуть, плакали багато українців. А скільки ліричних віршів, як от “Буду тебе ждати там, де вишня біла”, ще чекають, щоб стати хітом.
Пропонуємо вам найвідоміші цитати та вірші поета Василя Симоненка, які стали крилатими!
Про Україну:
- Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!
- Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину.
- Україно, ти моя молитва, Ти моя розпука вікова…
- Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе.
- Я — Українець! Ось і вся моя автобіографія!
- Ні перед ким не станеш спину гнути,
Не віддасися ворогу в ясу,
Якщо ти зміг, товаришу, збагнути
Свого народу велич і красу.
Про життя і людей:
- На світі той намудріший, хто найдужче любить життя.
- Нема нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини.
- Живе той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя.
- Можна жить, а можна існувати!
- “Найогидніші очі — порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші душі вельможні,
Найпідліша — брехлива сльоза”. - Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні. - І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Про кохання:
- Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю.
- Прийшла любов непрохана й неждана —
Ну як мені за нею не піти? - Є в коханні і будні, і свята.
- І палають, ніби стиглі вишні,
Владно підкоряючи собі,
Губи, неціловані і грішні,
Очі, божевільно голубі. - Я і в думці обняти тебе не посмію,
Я нe тe, щoб рyкoю тoркнyтися смiв.
Я люблю тебе просто — отак, без надії,
Без тужливих зітхань і без клятвених слів. - У весняному сумі ночей
Я чекаю тебе, моя мила,
Щоби полум’ям синіх очей
Ти тривогу мою погасила. - Цілую з першого рядка, бо до останнього не втерплю — дуже скучив…
- Я тобі галантно не вклонюся,
Компліменту зроду не зліплю,
Tiльки в oчi нiжнi зaдивлюся,
В них свою тривогу утоплю. - Дівчино, скажу тобі відверто,
Ти не ображайсь за прямоту:
Я люблю тебе таку уперту,
Отаку лукаву і просту. - Ображайся на мене, як хочеш,
Зневажай, ненавидь мене —
Все одно я люблю твої очі
І волосся твоє сумне. - Ми з тобою просто — ти і я…
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя. - Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси.
І тому світ завжди благословляє
І сонце, що встає, і серце, що кохає.
Читайте також у ПІК:
- Долі не обирають: найвідоміші вислови поета Василя Стуса
- Актуальні цитати Шевченка про Бога, Україну, волю та москалів
- Радіо ПІК: головні новини України та Прикарпаття за восьме січня (ПРОСЛУХАТИ)
- “Одежею хрещення Бог встановлює «дрес-код» для своїх вірних” – прикарпатський священник про свято Богоявлення
Читайте нас у тг