У час московської агресії, в час шматування української землі особливо проникливо сприймається цей символічний день, тож маємо, як писав Іван Франко, навчитися відчувати себе українцями – не галицькими, не буковинськими, не русинами, а українцями без офіційних кордонів.
22 січня відзначаємо 106 рік від Дня злуки Української та Західно-Української Народних Республік. Ось уже три роки поспіль цей День Соборності особливий, в умовах розв’язаної росією війни. Тож і наголос – на єдності й міцності нашої держави у протистоянні ворогу.
Як і в 1919 році, коли в Києві урочисто проголосили Акт злуки УНР та ЗУНР. Як і 35 років тому, коли об’єдналися активісти Прикарпаття, Львівщини – й далі аж до Києва живим ланцюгом, що став провісником розпаду імперії та проголошення Української держави.
Як тут не згадати слова Провідника української нації Степана Бандери:
«Єднання не задля єднання, бо воно ніколи не буде тривким. А єднання на основі цінностей».
На цьому наголосили у своїх виступах під час урочистостей в обласній філармонії представники духовенства, очільниця Івано-Франківської ОВА Світлана Онищук та перший заступник голови Івано-Франківської облради Василь Гладій.
На нашу область випала так само об’єднавча роль, адже Прикарпаття стало другим домом для вимушених переселенців із прифронтових регіонів. А своїх захисників і захисників огортають опікою місцеві мешканці на сході, півдні та півночі країни.
На святі у філармонії було багато внутрішньо переміщених людей, а також випускники Харківського національного університету внутрішніх справ, що дислокувався на Вінничину.
А з концертом прибули артисти із Буковини: творчі колективи Чернівецької обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка. Так демонструємо всім, що Україна не розділена, що в нас єдина держава, і ми – єдиний народ.
Пліч-о-пліч відстоюють українську державність представники різних регіонів. Твердо віримо, що територіальна цілісність нашої країни, скріплена кров’ю незламних борців, навіки залишиться непорушною.
З нагоди Дня Соборності очільниця Івано-Франківської ОВА Світлана Онищук та перший заступник голови Івано-Франківської обласної ради Василь Гладій вручили нагороди захисникам Василю Мойсюку, Роману Маланюку. Орден “За мужність” ІІІ ступеня вручили бійцю Олександру Кузю. Грамотами та подяками відзначили й мешканців Прикарпаття, котрі тут, у тилу, своєю працею, волонтерськими потугами кують Перемогу.
Напередодні урочистостей якось думалося: чи до концерту нині, коли на полі бою у пекельних умовах воюють наші бійці. Коли стільки скорботних матерів навіть тут, у залі… Серед них – і мати загиблого прикарпатського Героя Андрія Бойка. Та коли лунали патріотичні пісні у виконанні буковинських артистів, глядачі в залі раз-по-раз піднімалися: патріотичний дух витав у повітрі. Пані Ірина вийшла із філармонії піднесеною. Адже такою доречною була навіть ця запальна пісня у виконанні буковинців.
Чорне море, Чорне море, гей…
Гарне море, гарне море, гей, гей…
Чорне море – гарне море,
А все єдно Чорна Гора,
Неня моя, Чорна Гора, гей, гей-гей.
З полонини пісня лине, гей, гей.
Я ніколи і нікому
Не віддам рідного дому,
Знає неня, Чорна Гора, гей, гей-гей.
Я нікому і ніколи
Не віддам ці гори й доли, гей, гей!
Людмила Стражник.
Фото авторки.
Читайте нас у тг
