В Івано-Франківську відкрили анотаційні дошки полеглим захисникам України: Артуру Бойчуку, Юрію Максимчуку, Ігорю Скубяку та Вадиму Байжанову.
Про це повідомив міський голова Руслан Марцінків, пише ПІК.
«Я сама виховувала свого сина. Він був дуже хороший. Дуже любив Україну, він хотів жити тут. Я навіть сама його відпустила перший раз в армію. Другий раз теж пішов. Одружився, обожнював свою донечку Вероніку. Це така для мене велика втрата. Я не знаю як маю це пережити. Він був прикордонник, не мав бути в Білогорівці. Але бракувало людей, і він добровільно туди поїхав. Там і загинув», – пригадує мама полеглого Артура Бойчука – Світлана Бойчук.
Товариш полеглого захисника Ігоря Скубяка Олександр Загірняк, згадуючи про свого друга, каже, що він не міг бути осторонь війни. Ще до служби на захисті Батьківщини вони разом часто їздили у волонтерські поїздки в зону бойових дій. Та в червні 2014 року Ігор вирішив: пора йти служити і боронити Україну на полі бою.
Спочатку потрапив до навчального центру, а далі – на Харківщину, де служив у 92 штурмовій бригаді водієм, штурмовиком. Перший бойовий виїзд обернувся трагічним – Ігор отримав серйозні поранення і загинув.
«Останній раз ми з ним спілкувались четвертого серпня. П’ятого серпня він поїхав на бойовий виїзд і він пропав. Два тижня я його шукав. Не міг знайти. Телефон був у нього поза зоною. 21 серпня я вже через Міністерство оборони знайшов місце його перебування. 20 серпня він помер ввечері», – каже Олександр Загірняк.
Військовий Руслан Байжанов пригадує полеглого брата Вадима дуже хорошим, ввічливим, доброзичливим.
«Він пішов служити, він був обмежено придатний. Я служив з 2022 з березня. Він пішов відмітитись на військкомат 3 лютого 2024 року, потім написав смс, що треба поговорити. І я зрозумів, відчув, що вже будуть призивати. Він попав на Львівщину в навчальний центр, там пройшов декілька місяців навчання і здобув фах ПТРК. Потім він попав в 22 окрему механізовану бригаду, 409-ий батальйон, був старшим оператором протитанкових ракетних комплексів. Проходив службу на Чернігівщині, потім попав на Сумщину і так сталось, що попав в Курську область, де й загинув. Сумно, боляче, жаль. Я лишився сам, практично всю свою сім’ю вже поховав. Добре, що маю донечку», – розповідає брат загиблого Вадима Байжанова Руслан.
Дружина Юрія Максимчука каже, чоловік два роки відслужив у 36-ій морській бригаді. Із початком повномасштабної війни він завжди говорив, що не буде ховатися за спини молодих дівчат та хлопців.
«Він ніколи не жалівся. Завжди говорив: «Все добре і все буде добре». Він вірив у перемогу. І казав, що ми ще станцюємо, коли буде перемога. На жаль, цього танцю вже не буде. Він нагороджений «Срібним хрестом», медаллю «За честь і звитягу». Шануймо, пам’ятаймо наших захисників. Їх сьогодні немає поруч – вони дивляться на нас із небес, вони наші ангели-охоронці. Моліться за них, пам’ятайте, бо вони віддали найдорожче, що мали – своє життя», – говорить дружина Юрія Максимчука Ольга.
За словами міського голови Руслана Марцінківа, з початком повномасштабного вторгнення кількість анотаційних дощок різко зросла — зараз це вже є близько 300 памʼятних дощок захисника. На війні загинули вже восьмеро випускників 19-ї школи.
Читайте також:
- У Франківську відкриють анотаційні дошки чотирьом полеглим військовим (ФОТО)
- На фронті загинув ще один воїн з Франківської громади
- На Донеччині загинув старший солдат з Прикарпаття Михайло Шовкопляс (ФОТО)
- Назавжди 25: стало відомо про загибель військового з Калущини Володимира Цюрка (ФОТО)
- Захищаючи Україну, загинув боєць з Прикарпаття Андрій Стасинець
