Яким був Івано-Франківськ рівно 100 років тому, на початку 1925 року? Чим жили тоді мешканці, які проблеми мали і які питання обговорювали в місцевій пресі?
ПІК розпочинає невеличку подорож у часі, розповідаючи, що публікували на своїх шпальтах мабуть найтиражованіше видання нашого міста – «Кур’єр Станиславівський».
Сьогодні для вас огляд номера 236 від 1 лютого 1925 року.
Надзвичайні події
- Напад на містян
Небайдужі мешканці через газету звернулися до влади щодо наболілого питання:
Поблизу Млин «Констанція» збирає дуже часто банда «малолітніх бандитів», які… нападають на беззахисних перехожих і кидають їх їхнє каміння, як це сталося 27 січня цього року з сумом мусимо це підкреслити, що в таких частих і неприємних справах жодного втручання поліції.
«Здається нам, що настав час створити поліцейську станцію Округ III опікувався цими головорізами й упокоїв їх покінчити з цими нападами раз і назавжди», – додали станиславчани.
- Велика крадіжка
Днями з приміщення тютюнового магазину на вул. Кошаровій (нині – Гончара) з незамкненої шафи викрали готівкою приблизно 5000 злотих. Над розгадкою злочину працює слідчий, який має важливу інформацію щодо ймовірного злочинця.
- Напад на “Бельведері”
В районі “Бельведер” пролилася кров. Наприкінці січна на вулиці Угодній (нині – Українська) трапився жорстокий напад на Нафкалі Гатварта, на якого пізно ввечері напали Вулф та Юзеф Райтери, а також Максиміліан Барт. Усі вони були озброєні залізними палицями, якими вдарили по голову жертві, а також удари ножем, після чого Гатварт непритомним впав на землю.
Першу допомогу йому надала дружина, а через деякий час викликали лікаря, який обробив рани. Як було встановлено, причиною нападу була особиста помста від Барта, якому саме Гатварт заважав брутальним ставленням над його орендаркою, дівчиною легкої поведінки.
Про усіх трьох нападників повідомили поліції та відкрили судове провадження на фактом побиття та численних травм тіла потерпілого.
- Пожежа на вулиці Геллера
25 січня спалахнула пожежа на столярній фабриці пана Стельмашиняків на вулиці Геллера (нині – Гординського) внаслідок необережності поводження з вогнем столярів.
Пожежа виникла на 1-му поверсі, де відпочивали працівники. Іскри, що летіли з печі, запалили стружку, відтак виникла пожежа. Зокрема, загорілася підлога.
Збитки від пожежі склали близько 500 злотих. Цікаво, що весь завод був застрахований на 5000 злотих.
З рекламних оголошень
Після пожежі відкрився чавуноливарний цех на Фабриці Р. Яворського та його синів «Край» (вул. Сапежинська-Незалежності, 100), який приймає всі замовлення на вигідних умовах.
Разом із тим, зазначається у рекламі, завод використовує новітні технології машини.
Популярною була реклама медичних послуг
Зокрема, рентгенологічне відділення на вулиці Липовій (нині – Шевченка) №3 Доктора Малянюка.
Окрім того, Леон Маркхейм – лікар, що спеціалізується на внутрішніх хвороба, а також жіночих хворобах, акушерстві, шкірних та венеричних захворювань змінив адресу, відтак приймає на вулиці Мейзелса, 4 (у колишньому готелі «HUbnera»).
А для тих, хто має захворювання внутрішніх органів може стати в пригоді доктор Леон Фейл, який приймає пацієнтів на вулиці Карпінського 1 (будинок пана Рудера).
Окрім того, в Станиславові на вулиці Собецького ( «Олімпія») приймає доктор Едвард Рейнерт, який спеціалізується на вушних ьа носових захворюваннях, а також хворобах горла та гортані.
Універсальний магазин
Користувався популярністю в містян магазин Юліана Полака. Він був людиною з мінімальною економічною освітою, але мав розвиваючий підхід. Виготовляв різні речі.
Його магазин на вулиці Сапіжинській 11 (нині – стометрівка) був рівня універмагу. У нього було все, крім взуття та одягу. Там можна було купити хімію, косметику, фотоапарати, спортивний інвентар тощо.
Місяць знижки на взуття
Великий асортимент чоловічого (від 16,50 злотих), жіночого (від 15.75) та дитячого (від 5.80) взуття зі знижками до 40% протягом усього місяця від взуттєвого будинку “WERA” на вулиці Карпінського 10 (нині – Галицька), власниця пані Пуш.
Прем’єра світового шедевра
Станиславчан запрошують на показ фільму «Quo Vadis?» – італійський німий історичний драматичний фільм 1924 року, знятий Габріелліно Д’Аннунціо та Георгом Якобі, з Емілем Яннінгсом , Оленою Сангро та Ліліан Холл-Девіс у головних ролях.
Фільм заснований на романі Хенріка Сенкевича «Quo Vadis» 1896 року.
«Приголомшливі масові сцени! Понад 40 тисяч осіб яскраво і барвисто відтворює життя Стародавнього Риму» – йдеться в оголошенні.
Прем’єра фільму відбувалася саме в лютому 1925 року в Станиславові.
Рубрика подяк
Цікавою була рубрика, в якій мешканці Станиславова дякують своїм героям та героїням. Зокрема, мешканець Леон Кранбарт дякує пану Єжи Розенбауму за “професійне лікування та дуже сумлінний догляд за його хворою дружиною”.
А викладачці Чеславі Спрінттеровій громада висловлює “сердечну подяку за сумлінне викладання танців для учнів”.
І нарешті, подяку висловили й комісару Ясінському та офіцерам розвідки, панам Нуссенбауму і Бжезицькому, за “сумлінний та ефективний розшук особи, яка вчинила крадіжку – гаманець”.
Що ще відбувалося цікавого у той період, але не потрапило на шпальти газети:
- На запрошення магістрату на чолі з Вацлавом Хованцем до Станиславова приїздять професори Львівської політехніки Габріель Сокольницький та Людвіг Еберман для проведення на місці докладних досліджень щодо побудови міської комунальної електростанції.
Габріель Сокольницький – Інженер-електрик, підприємець, власник та акціонер кількох електроінсталяційних фірм.
- У Станиславові освячують будівлю на вулиці Білінського, 4 (нині – Сахарова) в якій урочисто відкривають перші в місті дитячі ясла.
- До Станиславова повертається підприємець, письменник, дослідник галицьких караїмів, громадський діяч Рубен Фан (1877–1939), який у 1924 році виїхав до Палестини. Під час ЗУНР він був екретарем Жидівської Національної ради.
Досліджував Андрій Менів, фото автора
Читайте нас у тг
