12 лютого у світі відзначали Міжнародний день шлюбних агентств. Це свято для популяризації культури знайомств і серйозних стосунків. За кордоном такі служби поширені. Та й у нашій країні набирають популярності. Тож перевіримо, як вони працюють у Західному регіоні.
Як знайти свою половинку
Приміром, за запитом “Шлюбні агенції в Івано-Франківську” пошуковик видав кілька результатів. На одному сайті чомусь ні слова про знайомства, натомість послуги щодо нерухомості. На іншому, із промовистою назвою англійською, вказаний недійсний номер телефону. Та й за згаданою поштовою адресою тепер крамниця. Ще є посилання на один із сайтів начебто в Івано-Франківську, однак він чомусь російською.
За запитом “Шлюбні агенції у Львові” знайшла аж 7 таких. Однак усі вони мали дивний рейтинг: від “погано” до “дуже погано”. Вочевидь, інформація застаріла, бо за жодним із вказаних номерів такої структури не було.
То як же й справді знайти свою половинку? В одній із соціальних мереж натрапляємо на тематичну групу “Знайомство-коханнячко”, яка має 162 тисячі підписників. Публікації свіжі, отож сторінка дійсна. Задля цікавості робимо невеличкий екскурс.
Сторінка рясніє пропозиціями від представниць жіночої та чоловічої статі. Поруч зі світлинами є знімки та кілька слів на кшталт “бажаю познайомитися”, “шукаю дівчину для спілкування”, “поспілкуємося: вік не важливий”, “шукаю пару”.
Є навіть конкретніші:
- “Мені 45 років, зріст 182 см, живу в Києві. Хочу знайти жінку (до 43 років), з якою від початку буде легко в спілкуванні. Служу в ЗСУ, тому реальна зустріч можлива під час відпустки або вже після Перемоги. Відтак поки онлайн. Якщо зацікавимо один одного, тоді й буде сенс планувати зустріч. Негативно ставлюсь до нікотину і алкоголю. Тому цікавлять жінки з такими ж цінностями”.
- “Шукаю жінку. На манікюр не треба ходити: я сам можу його зробити. Окуратненько зріжу нігтики під нуль, а всі нерівності підпиляю напильником. По крайній мірі собі я так і роблю”.
- “Усім привіт! Шукаю нормального чоловіка для створення сім’ї! Якщо будемо нормально спілкуватися, готова на переїзд”.
- “Тернополянин з власним житлом і без дітей не боїться отримати листа в месенджері від такої ж дівчини чи жінки віком 18-40 років”.
- “51-річна жінка бажає познайомитися з порядним чоловіком 50+. Принців не шукаю”.
- “Познайомлюся з жінкою 38-43 років для створення сім’ї. Я з Житомирщини”.
- “Познайомлюсь із жінкою 27-38 років. Щоб була економна, а не тринькала гроші направо і наліво. Готовий витрачати на її потреби в межах 2400-3600 грн. на місяць. Сюди входять зачіска, засоби особистої гігієни, спідня білизна, та інші особисті потреби”.
Колись подібні оголошення друкували в газетах, де так само були відповідні рубрики. А ще раніше в кожному селі практикувалися знайомства через свах. Ті вивчали біографії потенційних наречених, а ще зазвичай підлаштовувалися під запити їхніх батьків.
“Ніхто не питав моєї згоди, – розповідає жінка поважного віку на ім’я Софія. – Привела сваха хлопця-сироту із сусіднього села до нас якось недільної днини. Виявляється, мої батьки вже були в курсі такої оборудки. Противитися батьківській волі означало не отримати жодного приданого. То я покірно погодилася, хоч мріяла після школи здобути вищу освіту. Невдовзі справили нам весілля. Так само віддали заміж і двох моїх старших сестер. Про яке кохання можна говорити? Жили, звикали потрохи одне до одного, вели господарство, народжували та ростили дітей. Ото й усі сімейні радощі. До речі, ніхто з нас не розлучився. Так і дожили парами кожна із сестер до старості, дочекалися внуків”.
Закохатися по вуха, але не до нестями
Тепер часи інші, та й можливостей для знайомств більше. Розповімо кілька таких романтичних історій. Щоправда, із сумним кінцем.
“Нарешті виплутаюся з бідності, – казала подружкам 52-річна Олена. – От переписуюся з вдівцем-болгарином. Заможний чоловік, має донечку. До себе запрошує. А що – мої дочки вже дорослі, заміжні, самостійні. Я розлучена, тепер можу і про себе подбати. А то ніяк не можу кінці з кінцями звести: постійної роботи не маю, до пенсії далеко. То що втрачати?”.
Жінка розповіла, що це віртуальне спілкування тривало вже понад місяць. Христо (так звали болгарина) писав про свою роботу медика, про місцеві принади. Казав, що неодмінно поїдуть відпочивати на Сонячний берег – відоме курортне місце у Болгарії.
Олена закохалася, як мовиться, по вуха. Готова була на все заради омріяного щастя. Христо відповідав взаємністю. На знак своєї любові надіслав їй велику посилку. Для отримання презенту треба було щось там оплатити, бо десь застрягла на митниці.
Просвітлення прийшло одразу, коли згадала подібні шахрайські схеми від ловеласів. Була розчарована не тільки тому, що так швидко піддається чарам віртуального незнайомця. А насамперед тим, як ошуканець вміло ввійшов у довіру.
70-річна Наталія познайомилася в одній із соціальних мереж із американцем Джоном. Писав щовечора. Байдуже, що не розуміла мови: переводила текст через Google-перекладач. А далі все частіше він писав українською. Була заворожена самим фактом уваги до неї іноземця. Проста жінка, вона не тямила себе від щастя.
“Джон розповідав, як йому самотньо після смерті дружини, про свої подорожі та інші захоплення. А якось написав, що не може добратися додому, бо щось там застопорило з виплатами. Вмовляв надіслати йому кошти: як тільки отримає пенсію – перечислить їй значно більшу суму. От уже й квитки на її поїздку до США думає придбати. Тут я зрозуміла підступ. Адже казала йому, що не маю навіть закордонного паспорта. Та й пенсія в мене маленька – не маю коштів для перечислення. То порадив позичити в банку. От потрапила б я в халепу через таке “кохання”, – підсумувала розповідь Наталія.
Галина познайомилася з Іваном через сайт знайомств. Було то до повномасштабного вторгнення. Хлопець приїхав на перше побачення до Івано-Франківська. Все складалося гарно. І тут юнак подався на роботу до Польщі.
“Телефонував Іван щовечора, – розповіла дівчина. – Спілкувалися через відеозв’язок. Я закохувалася в нього щораз дужче. То як запропонував переїхати до нього, погодилася без вагань. Тим паче, що він обговорював і з моєю мамою наше спільне життя, обіцяв гори-доли. Домовився про мою роботу в Польщі. То я тут розрахувалася зі своєї, зібрала речі та й поїхала”.
Тепер дівчині видається дивним, як після лише одного “живого” побачення наважилася на такий рішучий крок. А тоді кохання геть затьмарило голову. Життя з Іваном не склалося якось із перших днів. Зовсім не допомагав їй у побуті та звалив на неї всю домашню роботу, попри те, що вона так само працювала. Спонукав сплачувати за житло та все інше. А буквально через місяць виставив подругу зі зйомної квартири зі словами: “Забирайся назад до України”.
“Добре, що я встигла відкласти сяку-таку копійчину, то мала за що добратися додому. От таке воно, віртуальне кохання. Аж не віриться, що Іван так зміг поступити після того, що клявся у коханні та обіцяв, як мовиться, зірку з неба для мене прихилити”, – розчаровано мовить Галина.
Романтичні шахрайства
Це типові схеми “романтичного шахрайства”. Аферисти маніпулюють емоціями та почуттями громадян, результат – втрата коштів.
“Шахраї знайомляться з потенційними жертвами, активно спілкуються, зізнаються у “коханні” та створюють ілюзію близьких стосунків. Щоб викликати ще більше довіри, вони демонструють розкішне життя через фотографії дорогих автомобілів, нерухомості та іншого майна. Завоювавши довіру, аферисти обіцяють коштовні подарунки: ювелірні вироби, техніку, речі чи гроші”, – коментують ситуацію у відділі протидії кіберзлочинам в Івано-Франківській області.
Однак для відправки цих подарунків жертву просять сплатити певну суму. Опісля зловмисники інформують про нібито затримання посилки на митниці.
“Бувають випадки, коли новий знайомий просить гроші на квиток до коханої чи в борг, мовляв, потрапив у халепу в іншій країні. Після отримання коштів шахраї припиняють будь-яке спілкування”, – додають правоохоронці.
Зрештою, у поліції радять дотримуватися певних правил під час знайомств:
- не довіряйте незнайомцям у соцмережах;
- не погоджуйтесь на легкий заробіток чи коштовні подарунки;
- перевіряйте інформацію про співрозмовника;
- не здійснюйте жодних передоплат;
- не передавайте особисті чи фінансові дані незнайомцям.
Людмила Стражник. Фото авторки та із групи “Знайомство-коханнячко”
Читайте нас у тг
