Двоє братів Богдан та Володимир Басовські, які з початку АТО добровільно пішли на захист України. Вони роблять це з вірою, посмішкою та таким завзяттям, що мотивують і себе, і побратимів, пише ПІК з посиланням на Галицьку міську раду.
Богдан народився 19 вересня 1988 року в Блюдниках, а Володимир – 10 серпня 1991 року в Соколі. Хлопці жили з батьками та третім братом Віктором у Соколі, навчалися у місцевих школах і продовжили освіту в училищах обласного центру. Потім обоє пішли на строкову службу.
Володимир служив у Президентському полку й паралельно навчався в Національній академії внутрішніх справ України. Богдан після строкової служби служив у Нацгвардії в Івано-Франківську. Тож коли почалася АТО, брати без роздумів вирушили на передову.
Досвід перших боїв і початок великої війни
«Ми воювали у складі Івано-Франківського добровольчого батальйону, брали участь у боях біля Мар’їнки, Сопиного, Вугледара та під Донецьком», – розповідає Володимир.
У 2019 році брати звільнилися, але з початком повномасштабного вторгнення у 2022-му знову взяли до рук зброю. Після перших ракетних ударів по Івано-Франківську вони пішли в ТРО, а за кілька днів долучилися до 10-ї гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Спершу контролювали кордон із Білоруссю, а згодом вирушили відбивати Київщину.
Брати кажуть, що нинішня війна значно жорсткіша за АТО.
«Без піхотинця війни не виграти. Навіть за дронів і сучасної техніки, поки піхота не зайде – територія не наша», – зазначає Володимир.
Бойові завдання і підтримка волонтерів
Зараз брати служать у бригадній розвідці: ходять у тил ворога та передають важливу інформацію.
«Зараз служимо у бригадній розвідці. Заходимо в тили ворога і надаємо інформацію бригаді. Бувало, що по 10-15 км в тил ворога заходили. Частково це сьогодні вже відбувається за допомогою дронів та іншої техніки, проте і без піхотинця на війні ніяк, адже, якщо піхотинець не зайде на територію – значить територія ще не наша. Тому без людей на війні не обійтись. Їх завжди потрібно. Не обійтися і без жертв. Порівняно з АТО – кажу всім, що тоді це було заняття в дитячому садочку. Зараз йде справжня страшна війна. Зараз на нас йде все – від піхоти до артилерії та ракет із «Каспія». Дуже часто противник застосовує керовані авіаційні бомби з літаків» – додає Володимир.
Брати кажуть, що дуже підтримує і мотивує на фронті волонтерська діяльність.
Про зброю і мотивацію
Володимир розповідає про труднощі війни:
«Основне на фронті – віра, мотивація, патріотизм і підготовка. Багато розповідають про те, що не вистачає якісної іноземної зброї. Але я скажу, що не всім одразу варто давати ту зброю, бо з нею треба вміти обходитись. Коли я прийшов на війну – мені дали два стареньких кулемети. То з двох довелося зробити один. Було два короба патронів до кулемета і 600 патронів у ленті. А далі я мав розібратися сам. І розібрався. Знаєте що допомогло? – відео на ютубі. Тобто тут головне відношення. Ми потім такої зброї натрофеїли у ворогів, що ще з побратимами з сусідніх позицій ділилися. А зброю дадуть. І М16 в нас потім були, і «ґроти», і «скари», і ще багато закордонної високотехнологічної зброї. Тобто, не завжди у зброї справа» – згадує Володимир.
Відомий кліп і життя після боїв
У 2023 році Богдан знявся в кліпі «Різдво 2023». Це відео допомогло зібрати значну суму для військових потреб. Попри популярність, Богдан каже: «Я радий, що кліп передивились мільйони глядачів у всьому світі – це допомогло бригаді зібрати чималу суму коштів для закупівлі необхідного обладнання. Чи став я відомим? Напевно так. Але я більше радію тому, що досі живий, досі роблю свою справу – захищаю Україну від окупанта».
Брати мають багато поранень, але намагаються триматися. Вони з теплом згадують побратимів, особливо Андрія Сокольника, який загинув героїчно в червні 2024 року.
Зараз брати на Прикарпатті. Вони проводять час із сім’єю й відпочивають, хоча їм важко адаптуватися до цивільного життя.
«Після стількох років війни нам дещо важко спілкуватися і перебувати в колі цивільних людей. Не завжди є про що розмовляти, вже майже немає спільних інтересів. Тому ми більше перебуваємо у рідному селі, де можемо спокійно відпочити і набратися сил для подальшої боротьби» – резюмує Володимир.
Читайте також:
- Командир взводу медичної роти Андрій Гусак: історії, що надихають (ВІДЕО)
- Волонтер та доброволець Володимир Шпег: історії, що надихають (ВІДЕО)
