Недарма побутує думка, що до насіннєвої крамниці аби прийти: вийти звідти з менш ніж десятком пакетиків звичного оку розмаїття та чогось нового просто не вдасться. Та ще тепер, коли пропозиції вражають, і є час для експериментів.
Розсада в мініпарнику
Справжні господарі готуються до весни заздалегідь. Тим паче, що й приклад минулого року, коли все дозріло на 2 тижні раніше, спонукає поспішати. Тож на підвіконні тягнуться до сонця перші листочки розсади капусти, перцю, баклажанів, огірків, помідорів.
“Важливо перевіряти контейнери з посадженим насінням на сходи, — радить мешканка Болехівщини Анна Іванюк. — При появі перших паростків забезпечую рослинам штучне світло у своєму парничку. Не вимикаю доти, поки не з’являться співпаростки. Спочатку температура має бути 25 градусів, далі знижую до 20, а помідорам достатньо й 18. Якщо немає парничка, то гарний результат матимете й на освітленому сонцем підвіконні, особливо якщо під вікном є батарея опалення”.
І хоч лютий трохи приморозив, за правильного догляду, достатнього тепла, світла та вологості результат буде вагомий у таких домашніх мініпарниках. Для їх облаштування використовують навіть старі холодильні камери, де можна створити відповідні умови.
Так само для вирощування цибулі на перо використовують сучасні підручні засоби: паперові чи пластикові лотки з-під яєць зі зрізаними денцями. Кладемо їх на піддони з водою. Через отвори цибулини отримують вологу.
“А ще беру 5-літрову пластикову пляшку, розрізаю навпіл, — радить одна із блогерок. — У кришці роблю отвір, через який просовую полотняну шматину. Виходить такий гніт, який присипаю грунтосумішшю. Зверху закладаю цибулини. Вони мають бути очищеними від зайвого шелушиння і трошки зрізаними зверху для кращого проростання. Кладемо нашу споруду в решту пластикової пляшки, наповненої водою. Через гніт волога надходить до коренів рослин. Поливаю та зверху накриваю так само зрізаною пляшкою, щоб мати парниковий ефект”.
В міських умовах можна весь рік мати й власноруч вирощену свіжу зелень петрушки та кропу. Насіння у звичайних горщиках для квітів проростає довго, зате результат вражає. Можна використати й підручні контейнери.
Хто не посадив ще з осені, то тепер висаджують у відкритий грунт цибулю та часник. Високі плюсові температури в лютому сприяли тому, що чимало господарів уже посіяли моркву. Для спрощення процесу насінини приклеюють клейстером з борошна до стрічок, приміром, туалетного паперу. Або ж кладуть по насінині у зрізані денця від паперових контейнерів для яєць та загортають їх разом землею. Цей спосіб вигідний тим, що не треба проріджувати моркву.
Вирощуємо кавуни та дині
Потепління на Прикарпатті призвело до поширення в регіоні баштанних культур. Звичайні гарбузи нині в тренді, адже популярними стали різні страви з цієї соковитої та барвистої ягоди.
Однак і кавуни та дині дають добрі результати. Практикують їх вирощування в селах над Дністром, де й вітрів менше, й температурні показники вищі від середньообласних. Та й води для поливу там достатньо.
“У нашому селі кавуни й дині так само добре родять, — ділиться досвідом мешканець села Тишківці на Городенківщині Микола Сенченко. — Спочатку вирощую розсаду. Для цього ще в січні підготував теплицю. Заклав грунтосуміш. Змішую перегній з минулорічною землею з теплиці, Важливо, щоб вона перемерзла для знезараження. Додаю піску та гумусу, бажано з ділянок, де ростуть багаторічні трави”.
Господар заклав на розсаду й насіння капусти, перцю, баклажанів. Тепер настала пора помідорів. Прогріває теплицю, щоб рослини не замерзли. Палить у пічці органічними відходами.
“Насіння помідорів маємо власне, адже вирощуємо овочі для власних потреб, — розповідає Микола Сенченко. — Закладаємо з дружиною Марією в палети з маленькими вічками по кілька штук, бо можуть не зійти. Опісля розсаджуємо в горщики. Готову розсаду неодмінно накриваємо пластиковими ємкостями на 5 чи 10 л, щоб рослини мали простір для росту і захист від слимаків. Тільки не можна брати з-під олії, бо вона при високих температурах випаровується і шкодить рослинам”.
Допомагають поратися і внуки. Син подружжя Віктор Сенченко — військовий, служить на Покровському напрямку. Тож батьки часто передають консервації на фронт. А для цього треба добірних овочів. Та й м’яса. Тож вирощують і поросят. Такий сільський кругообіг.
Людмила Стражник. Фото авторки та Ольги Литвин
Читайте нас у тг
