Військовий Максим Ємець “Єнот” з Косова став на захист України у 19 років – у 2014. Він пройшов шлях від солдата до підполковника, захищав Україну на різних напрямках фронту. На жаль, життя Максима обірвалося четвертого лютого 2025 року на Покровському напрямку. Йому назавжди залишилося 30 років. Поховали воїна на Алеї героїв на міському кладовищі у селі Чукалівка Франківської громади, пише ПІК.
“По суті, все моє доросле життя — це війна. Пройшов увесь шлях від солдата до командира роти… Ми просто робимо свою роботу. І це нормально для військових. Коли смерть і життя на короткій грані — це важко. Але нічого, справляємося, мусимо”, — розповідав Максим Ємець в одному з інтерв’ю.
Максим пройшов десятки боїв, поранень, різні напрямки фронту та займані посади. Командував чисельними підрозділами, починаючи від взводу, потім рота, батальйон, а крайнім часом – під його керівництвом знаходилися бригади.
“Його методичні поради, багатолітній досвід, гострий і світлий розум завжди виручав різні підрозділи у найскладніших моментах. Завдяки своїм знанням і розуму Максим проводив успішні військові операції, рятував бійців, часом особисто. Чого вартує тільки історія, як Макс самотужки поїхав забирати поранених бійців, а в результаті – отримав поранення важкого ступеня, проте хлопців врятував. Бо для нього найважливіше були – люди”, – пригадує наречена полеглого захисника військовослужбовиця Оксана Рубаняк.
За життя військовий отримав дві нагороди — “За військову службу Україні” (2016 рік) та орден “За мужність” III ступеня (13 березня 2022 року). Посмертно Максима Ємця нагородили медаллю “Хрест бойових заслуг”.
Він брав участь у боях за Іловайськ, Дебальцеве, Лисичанськ, Широкине, Попасну, Сіверськодонецьк, Соледар, Бахмут, Авдіївку. З грудня 2024 Максим Ємець перебував на Покровському напрямку. Завдяки злагодженим діям 425 штурмовий полк “Скала” та 32 окрема механізована бригада звільнили село Піщане.
Навіть маючи групу інвалідності, “Єнот” продовжував боронити Україну в лавах ЗСУ.
“Стратег, тактик, управлінець та професіонал. Шлях, який пройшов Максим Ємець, не під силу більшості, але він ніколи про нього не розказував публічно, тільки планував у майбутньому написати прозову книгу, де б все розказав. На жаль, цього вже ніколи не відбудеться, тому зараз говорити маємо ми”, – додає Оксана Рубаняк.
На фронті Максим Ємець писав поезію. Свій останній вірш воїн опублікував четвертого лютого 2025 року.
Читайте також у ПІК:
- У Франківську попрощалися з офіцером та поетом Максимом Ємцем (ФОТО, ВІДЕО)
- Захисниця з Прикарпаття Оксана Рубаняк здобула мистецьку премію імені Богдана Хмельницького
- Військовослужбовицю з Прикарпаття Оксану Рубаняк нагородили нагрудним знаком “Золотий хрест” (ФОТО)
- Кулеметниця з Прикарпаття Оксана Рубаняк стала командиром підрозділу ЗСУ
