Шкільні роки особливі. Хочеться запам’ятати їх якнайдовше. Тим-то поширеними є Альбоми друзів, у яких діти пишуть одні одним віршики чи невеликі тексти. Такі обміни побажаннями рясніють сподіваннями на щасливе майбуття. А про що писали школярі в далекому 1943 році?
Страшно впасти у кайдани
Диво, як невеликого формату альбом мешканки міста Городенки Мирослави Пилипчук, датований березнем 1943 року, зберіг і чорнило, і навіть яскраві барви малюнків. Каліграфічним почерком на сторінках зі звичайного паперу, як обкладинки шкільних зошитів, “уписуються на спомин”, як самі зазначають, її вчительки та однокласники.
Та особливості цьому шкільному Альбому друзів додають цитовані на його сторінках вірші Тараса Шевченка. Вписували їх 13-літні підлітки. Україну тоді окупували німецькі фашисти. Тим-то й побажання друзів не лірично-романтичні, а згідно з тим тривожним часом. Через війну діти дорослішали швидше. Адже пережили спочатку “золотий вересень” 1939-го, з убивствами, репресіями та засланнями на сибіри. В 1941-му страшну радянську систему змінила гітлерівська.
“Пам’ятай, що український нарід, членом якого Ти є, від віків гноблений ворогами в неволі, і тепер жиє. Твій обов’язок для його освіти працювати, нищити зло і єго біду, навіть життя своє віддати в борбі за єго свободу. Добро України і єго свобода все повинні бути метою Твойого життя”, — таке побажання вписала своїй учениці 29 березня 1943 року вчителька Михайловичева.
Після 1945 року до шкіл записали учнів-переростків, як тоді називали демобілізованих з армії юнаків, що їх силоміць загнали до війська після звільнення Прикарпаття від фашистів. Чимало з них продовжували підпільну боротьбу проти совєтської влади, адже по завершенні ІІ Світової війни в нашому краї ще кілька років тривав дужий спротив новим червоним окупантам.
Бувало, що таких школярів просто з уроків відправляли до тюрми. Тож і датований 1.12.48 р. запис в Альбомі друзів за підписом В. Гранди був відповідним: Шевченкові слова із вірша “Минають дні, минають ночі”.
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати
І спати на волі —
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть
Ніякого: однаково —
Чи жив, чи загинув!
І ще один уривок із Шевченкових поезій, записаний 8.12.48 року, привертає увагу та відповідає знаку часу, коли були в розпалі совєтські репресії.
…заснула Вкраїна,
Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла,
В калюжі, в болоті серце прогноїла
І в дупло холодне гадюк напустила,
А дітям надію в степу оддала.
Вороги край сплюндрували, кулями зорали
Тодішні вчителі, ще старого українського гарту, а не із повоєнного совєтського десанту, так само відстоювали інтереси своєї Вітчизни.
Будь така і дальше, Доню.
Тим здобудеш собі долю,
А і нашій Батьківщині,
Нашій Неньці Україні,
— залишила обрамлене трояндами віршоване побажання вчителька Марія Кузьків.
Патріотичні мотиви і в другому спомині. Товаришка Марія Коропатницька написаним віршем відобразила політичну ситуацію того часу. Уявляєте, 13-річна школярка натякнула на “золотий вересень” 1939-го, з надіями та сподіваннями галицького люду, і на той терор, що невдовзі після приходу радянської влади відчули в Західній Україні.
Зійшла зоря із Києва,
І там вона згасла.
Земле наша Українська,
Яка ти нещасна.
Всі вороги сплюндрували,
Кулями зорали,
Щонайкращі гаї, ліси до пня порубали.
Так тихо довкола, так сумно.
За хмарами сонце дрімає,
Осінній день поклався в трумну,
Похорон вітер справляє, — трошки перефразований вірш Богдана Лепкого написала на спомин ще одна однокласниця.
“Люби, Мірусю, край свій рідний
І свою мову рідну полюби.
Люби свій нарід, такий бідний
І не цурайсь його нігде”, — у грудні 1945 року написала “своїй сусідці маленькій” Дарка.
А вчителька Ольга Бачинська вписала дорогій учениці на згадку рядки з вірша Івана Франка зі збірки “З вершин і низин:
І як мільйонів куплений сльозами
День світла, щастя й волі засвітає,
То, чень, в новім, великім людськім храмі
Хтось добрим словом і мене згадає.
Кілька сторінок альбому відведені на ілюстрації. Є малюнки кольоровими олівцями та акварельними фарбами, що не вицвіли від часу. Сюжети прості: то човен з рибалкою, то старенька хатина під стріхою, то гарні пейзажі. Й такі милі поезії Кобзаря, де він оспівує красу України.
…Світає,
Край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зострічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається,
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зострічає…
І нема тому почину,
І краю немає!
Цю поезію до Альбому вписав 19.12.44 р. однокласник В. Г. Хоч поруч червоним є припис-розшифрування прізвища.
Індустрію скрапбукінгу варто підтримувати
Щороку на початку березня світова спільнота відзначає Міжнародний день індустрії скрапбукінгу — мистецтва створення фотоальбомів, листівок та колажів із використанням різних декоративних елементів. Цим неофіційним святом хочуть привернути увагу до важливості зберігання пам’ятних моментів життя. Адже це своєрідний спосіб передати емоції через фотографії, вірші, листи, цитати, малюнки та інші матеріали, що мають особливе значення.
І хоч у час електронних листів та коротких СМС-привітань зі смайликами, зберіганням світлин у віртуальній інтернет-хмарі може здатися, що створення справжніх фотоальбомів і таких зошитів друзів відходять у минуле.
Натомість традиція скрапбукінгу зберігається і розвивається донині. За даними Асоціації хобі та ремесел, індустрія скрапбукінгу оцінюється у 2,5 мільярда доларів і продовжує зростати. Адже це ще й частина нашої пам’яті та культури, збереження своїх спогадів і почуттів у художньому виразі.
Людмила Стражник. Фото авторки.
Читайте також:
- Калушанин Юрій Іздрик став лауреатом Шевченківської премії
- День народження Тараса Шевченка: актуальні цитати Кобзаря
