У час Великого посту християни більше роздумують над сутністю життя. І в нинішні тяжкі часи не раз звертають свої погляди до небес із німим запитанням: за що терпить український народ? Смерті рідних і близьких, руйнування осель, поневіряння світами – чи ж таким собі уявляли життя в ХХІ столітті?
Схоже, що світ просто глузує
Коли ж здається, що найгірше вже відбулося, стається ще страшніше. І події останніх днів підтверджують це. Адже Україна так сподівалася на підтримку у протидії російській агресії. А допомога, якщо й буде, то непомірною жертвою, аж до втрати своїх територій. Схоже, що світ просто сміється з нас…
На концерті “Безцінна жертва” із циклу “Музика з чернечої келії” в Івано-Франківській обласній філармонії провели паралелі зі стражданнями Христа з тими муками, які зазнає український народ.
“Ті ж, що проходили повз Нього, лихословили Його й похитували своїми головами, кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди-но з хреста!”.
Чи не такі слова ми не раз чули протягом трьох років повномасштабної російської агресії? Можновладці багатих країн аж тепер, коли й над ними нависла загроза російської навали, спам’яталися і гуртуються задля допомоги знеможеній Українській державі.
У концерті лунали авторські мелодії ченця ЧСВВ о. Даниїла Сікори у виконанні академічного камерного оркестру Harmonia Nobile. Музику супроводжували відеокадри сплюндрованих внаслідок російських ракетних обстрілів українських міст і сіл. Невже світ і далі буде байдуже дивитися на всі ці моторошні руйнування?!
“І зараз є ті ж книжники та фарисеї, яких не хвилює страждання, – лунало зі сцени. – Вони повторюють: спаси себе сам, народе. Вони насміхаються у своїх мармурових палатах і не чують, як стогне українська земля. Вони чекають, як згасне віра, коли надломиться дух, коли ті наші захисники, що продовжують боротися, скажуть: “Досить. Немає вже сил…”.
Де ти, Господи?
“Чому Єси покинув мене?..”, – читаємо у Євангелії слова розіп’ятого на хресті Ісуса.
І сьогодні над Україною нависають чорні хмари, які несуть страх, розпуку, біль, страждання і смерть. Складається враження, ніби небо відвернулося від землі, коли ракети летять над нашими головами, коли шахеди руйнують наші оселі, коли вмирають невинні люди. І в людських молитвах чуємо ті ж слова: “Де ти, Господи?”…
“Де ти, Господи? Він тут. Він у наших ранах, у наших стражданнях. І коли в найприкрішу годину здається, що Бог мовчить, Він завжди поруч”, – лунало зі сцени філармонії того вечора. и
Бо скільки матерів безмовно, як Матір Божа, оплакують своїх загиблих синів і дочок. І скільки ночей наповнені молитвою та безмовним воланням до неба: “Отче небесний, прийми їхні жертви”. Бо де є матір, там є надія, де закінчується темрява – народжується світло.
І як понад два тисячоліття тому були такі, котрі возвеличували Христа словами “Осанна”, а були ті, що одягали на Його голову терновий вінок і зазіхали на Його життя, так і нині маємо народи, які підтримують Україну у справедливій боротьбі за свою державність. Так і тих, хто ладен стерти нас з лиця землі. Світ поділився на два табори. Але своєю смертю на Голготі Христос відкупив весь людський рід і показав правди шлях.
У Твої руки віддаємо наш біль, наші втрати, і нашу надію
“Біль, сумніви: віддати своє життя, – зазначив зі сцени о. Даниїл Сікора. – Скільки разів у годину випробування ми самі опиняємося перед цим вибором: покластися на Господа чи замкнутися у собі? Господи! У Твої руки віддаємо наші долі, нашу землю, наш народ. У Твої руки віддаємо наш біль, наші втрати, і нашу надію. Зміцни нас у довірі, зміцни нас у вірі, що останнє слово завжди залишається за Тобою”.
Чи зможе наш народ, що зазнав такої кривди, віднайти шлях до примирення? На це маємо відповідь у Святому Євангелії. Що Голгофа може просвітити й найтемнішу ніч війни.
“Коли закінчуються війни, коли стихнуть останні постріли, коли втома здається важчою за броню, тоді настає інший вимір. Боже, навчи нас завершувати боротьбу не мечем, а стійкістю, не навистю, а силою духу. Дай нам, Боже, довершити те, для чого ті жертви, щоб більше у світі стало Твого Царства”, – лунали слова як підсумок, як дороговказ.
А Христовий хрест впродовж століть стоїть на Голготі. Хоч за цей час змінилися народи і держави, відшуміли історичні буревії. Змінився спосіб життя людства. Але є вічні цінності, на яких людство і тримається.
Музика допомагає долати відстані та забезпечувати волонтерські потреби
Насамкінець о. Даниїл подякував усім, хто музикою, словом, піснею, пожертвами долучився до великопосних розважань під час концерту. Це артисти філармонії на чолі з директором Володимиром Рудницьким, Академічний камерний оркестр Harmonia Nobile під орудою народної артистки Наталії Мандрики та заслуженого діяча мистецтв Владислава Піруса, солістка філармонії Оксана Романюк та співець Погінського монастиря Dominico, ведучі концерту Христина Кобильчук, Ольга Кошушок, Ігор Чепіль і Тарас Василюк.
Концерт відбувся на підтримку Збройних Сил. Як зазначив о. Даниїл, саме музика, яку він творить на своєму фортепіано в чернечій келії Свято-Покровського монастиря на Харківщині, допомагає долати далеку відстань до Івано-Франківська.
На запитання нашого журналіста о. Даниїл відповів, що є кому передавати благодійні пожертви. Це бійці 92 ОШБр ім. кошового отамана Івана Сірка, що базується на Харківщині. Це бійці 102-гої ОБрТрО ім. полковника Дмитра Вітовського та 63-ої ОМБр. А ще військові 58-ої ОМБ ім. гетьмана Івана Виговського.
До речі, ця бригада якраз оголосила збір на дрони. Група перехоплювачів безпілотних літальних апаратів “Шаман” 58-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ ЗСУ днями знищила ворожі розвідувальні безпілотники типу Supercam та ZALA, які проводили розвідку місцевості з метою нанесення вогневого враження по позиціях сил оборони. Їх знищення в повітряному бою врятувало життя наших воїнів. Тож оновлення технічного забезпечення вкрай потрібне.
Людмила Стражник. Фото авторки
Читайте нас у тг
