Акції спротиву й далі потрібні, як допоміжний засіб для правосуддя, – Ростислав Шпук

Відомому митцю, засновнику простору “Підземний перехід “Ваґабундо” Ростиславу Шпуку інкримінували організацію незаконного зібрання біля готелю “Дністер” торік 21 листопада. 

“Таке рішення я не тільки очікував, а й просто не сумнівався, – розповів кореспонденту ПІК Ростислав Шпук. – Суддя на першому засіданні виявила професіоналізм і зацікавлення, зробила своєрідне інтервʼю, щоб винести не формальне рішення, а розібратись з усім по-справжньому, зрозумівши, з ким і з чим має справу. Я в будь-якому випадку міг довести, що це звинувачення замовне, і в скликанні цього зібрання не брав участі. Просто з розумною людиною створити порозуміння легше”.

Пан Ростислав нагадує, що мав пряме відношення до попередніх акцій незгоди, і тоді мітингарі дотримувались вимог закону.

Цього разу поліція шукала організатора акції, опитуючи всіх присутніх. І правоохоронцям  відповідали правду: “Кіт Марцик, симпатичний віртуальний персонаж, який виник у мережі і зробив заклик “потупотіти” під “Дністром”. Навіть добре, що досі не відомо, хто його “ляльковод”. 

“Це зводить з розуму бездумну, але повноважну карну систему, яка чомусь прислуговує готельєрам, безвідмовно “реагує на анонімні сигнали” і виконує замовлення, – зазначає Ростислав Шпук. – До слова, я сумнівався в імовірності тої акції в листопаді 2024-го, оголошеної мультяшним анонімом, але він виявився ефективним у молодіжному середовищі: його оголошення несподівано зібрало немало молоді. І це дуже тішить, бо говорить про освіченість, небайдужість і небажання терпіти й потерпати тих, хто йде за нами. Звичайно, таких людей відносно небагато, але всі наші перемоги, політичні, воєнні чи інноваційні, здобувались невеликим відсотком найрішучіших. Ці ж пропорції притаманні всьому людству: 80% прогресивних процесів ініціюють 10% людей”.

На запитання, який післясмак перемоги, митець відповів, що вона настане, коли готельєрів примусять повернути будівлю до автохтонного вигляду, як того вимагає закон і здоровий глузд. А до того часу буде лише післясмак чогось гидкого і вкрай неїстівного. Для нашого міста цей акт зверхнього нахабства – травмуюча подія, вона нариває і болить.

“Акції спротиву й далі потрібні як допоміжний засіб для правосуддя: щоб привертати увагу до злочину, здійсненого з будівлею, яка уособлює історію всієї країни і була (на жаль) унікальним зразком архітектури модернізму, –  акцентує Ростислав Шпук.  – Автор цієї камʼяниці віденський новатор Фредерик Януш сформував початок нашої “Сотки”: вона починається з чотирьох вишуканих камʼяниць по обидва боки вулиці. Всі вони спроектовані і збудовані його приватним архітектурно-будівельним підприємством. Ще він збудував елегантну будівлю теперішньої бібліотеки на Чорновола. 

•  Камʼяниця “Австрія” (“Дністер”) була його останньою тут, і останньою в місті довоєнною. Її замовником, автором ідеї, став єпископ Станіславський, блаженний Григорій Хомишин, намісник митрополита Андрея Шептицького.
•  Її поява стала найпрогресивнішою подією міста з готельною, житловою, ресторанною, торговельною та кінотеатральною частинами і з другою в місті потужною електростанцією, що живила кілька кварталів. 
• А ще вона є однією з перших на території теперішньої України із залізобетонним каркасом. Ці колони тягнуться до даху, і на них тримається вся конструкція. 
• Готельєрам було видано дозвіл на повернення цій величній споруді авторського вигляду. Це засвідчено всім масивом дозвільної документації. Натомість вони зробили все на свій несмак. За це є навіть стаття кримінального кодексу. Будівлю спотворили, розділили на дві несумісності, половину “осучаснили”. Це не вкладається в здоровій голові. 
• І всі причетні мають бути притягнуті до відповідальності, насамперед підписанти Охоронного договору – власниця Лєвшакова і завідувач сектору з питань охорони культурної спадщини Андрій Давидюк. 
• Власникам довірили не просто споруду, а памʼятку, на певних умовах, під гарантії. І цими гарантіями були взяті ними зобовʼязання у вигляді ДОЗВОЛУ НА РЕСТАВРАЦІЮ від 19.10.18 і  ОХОРОННОГО ДОГОВОРУ №337 від 15.07.15.
• Цинізм цього персонажа (Андрія Давидюка) особливо кричущий: він онук рідної сестри Степана Бандери, яку позбавили пʼятьох дітей і відправили на 10 років у табори, конфіскувавши все майно і хату. Її чоловіка Теодора Давидюка закатували за те, що він греко-католицький священник. 
• За те ж побєдітєлі закатрупили замовника цієї будівлі єпископа Григорія Хомишина. Коли він запевняв слідчого, що і далі боротиметься проти комунізму, той у шалі схопив стопку книжок, написаних мудрим духівником, і забив його ними по голові до смерті.
• Тепер на наших очах його вбили вдруге, по голові камʼяного дітища. Знову незнання вбило знання, бездуховне вбило духовне.

На запитання, чи шукали власники “Дністра” якогось компромісу із Ростиславом Шпуком, митець відповів, що компроміс було досягнуто ще у світлі доковідні часи, за посередництва голови департаменту архітектури Ореста Кошика. 

“Нам обіцяли повернути місту колонаду, у відповідь ми згорнули цілком дозволені тоді масові акції і погодились “не дивитися вгору”, на решту порушень. Врешті готельєри повелись по-москальськи, показали, що їхнє слово нічого не важить. У цих людей єдине божество: гроші. Компромісу не буде. Закон зобовʼязує повернути до автохтонного стану колір фасаду, черепичний дах, звільнити колонаду, зняти добудовані поверхи. Все це є у проекті, а дозволу на жодну видозміну немає і бути не може, цей будинок охороняється аж трьома законами і Конституцією. Безсилля законів послаблює країну, якій зараз особливо потрібні сили”, – доводить Ростислав Шпук.

Людмила Стражник.