Медсестра Світлана особисто знищила групу російських окупантів пострілом з гранатомета й тим самим зірвала план ворога оточити позиції українських захисників.
Під час потужної атаки російських військ з використанням бронетехніки й десанту, Світлана перебувала на ротному опорному пункті. У критичний момент, коли підрозділ залишився без командира, вона взяла командування на себе. Отримуючи інструкції по рації від комбата, що спостерігав поле бою через відеотрансляцію, Світлана координувала дії бійців на позиціях.
Про це розповіли у Генштабі ЗСУ, пише ПІК.
З початку повномасштабного вторгнення вона добровільно стала до лав ЗСУ, маючи значний досвід — раніше працювала медсестрою у реанімації лікарні імені Мечникова у Дніпрі. Її медичні навички вже врятували десятки життів, але цього разу їй довелося очолити оборону в реальному бою.
Опорний пункт розташовувався серед руїн населеного пункту. Спершу Світлана разом з побратимами вела вогонь у відповідь. Коли стало очевидно, що їхні позиції опинилися в оточенні — ворог зайняв будинок у тилу й взяв під контроль шляхи відступу — Світлана взяла до рук одноразовий гранатомет.
“Я попросила хлопців триматися і ні в якому разі не покидати свої позиції, бо тоді точно не встоїмо. А потім взяла одноразовий гранатомет і пішла на зустріч російськім штурмовикам. Вони підібралися занадто близько – були всього через дві хати. Я обійшла їх, встала і зробила постріл у вікно будинку. Вся група окупантів там і залишилась”, – згадує Світлана.
Завдяки її рішучим діям атака була зірвана, а українські позиції — врятовані. Це дозволило провести ротацію та вивести особовий склад з небезпечної ділянки фронту вже за кілька днів.
“Хлопці казали: ну, ти відірвана. А що було робити у той момент? Чекати, коли ворог нас всіх переб’є?”, – каже вона.
Днями командир 128 бригади ТрО “Дике Поле” вручив Світлані нагороду, Хрест Сухопутних військ.
“Навіть ніяково, бо у мене вже два Золотих Хрести першого і другого ступеню, багато нагород, а когось подавали стільки разів, а він ще не отримав”, – каже вона.
Син Світлани, теж доброволець, загинув у бою під Бахмутом. А вона вирішила, що її мета – рятувати життя побратимів. Тому з новою нагородою повернулась до свого батальйону, який тримає оборону Запорізькому напряму.
Читайте також:
