Доля символічно поєднала радість і смуток: у день 169-ї річниці народження Івана Франка стало відомо про відхід у засвіти його правнука – Петра Галущака. Він був одним із тих, хто щиро і віддано працював задля того, аби ім’я та творчість геніального прадіда жили в серцях українців. Усе своє життя він разом із родиною оберігав пам’ять про великого Каменяра й активно популяризував його творчий спадок.
Батько шести синів
“Із сумом повідомляємо, що сьогодні, на 71-му році життя, після тривалої боротьби з тяжкою хворобою відійшов у Вічність Петро Галущак – люблячий чоловік, батько шести синів, дорогий брат, турботливий дідусь і свекор, правнук Івана Франка”, – написала на своїй сторінці в соціальній мережі Олеся Галущак, дружина покійного.
Сумну втрату підтвердив і Богдан Лазорак, директор Державного історико-культурного заповідника “Нагуєвичі”:
“Упокоївся великий шанувальник спадщини Нагуєвич, батько шістьох синів і головний надихатель українців із гаслом “І ти – Франко! І ми усі – Франки!”.
Торік влітку мала нагоду особисто познайомитися з правнуками Івана Франка – Петром і Любов’ю Галущаками. У Львові, в ошатній садибі на вулиці Запорізькій, де мешкає кілька поколінь спадкоємців Франкового сина Петра, дізналася багато знакових фактів про родину Каменяра.
Ці розвідки вилилися в три публікації про славетного письменника, поета, автора чи не найбільшої збірки творів у світі, філософа, дослідника-краєзнавця, перекладача, поліглота. Наші читачі відкрили для себе знаного і незнаного Івана Франка та познайомилися з носіями його спадщини.
Спадкоємці Івана Франка: про велич Генія та правду про родинні стосунки (ФОТО)
Петро та Любов Галущаки: Мама прагнула, щоб ми не зловживали іменем Івана Франка
“Генії народжуються раз у тисячоліття”: родина Івана Франка про його спадщину
Міст між минулим і майбутнім, між Дрогобичем і світом
Сьогодні ж, 27 серпня, в місті Дрогобич на Львівщині, відбулася традиційна церемонія нагородження лауреатів Міжнародної премії імені Івана Франка. Імените журі, до складу якого мав честь увійти й франківчанин Ігор Монолатій, професор Карпатського національного університету, мало неабияку працю щодо визначення переможця із трьох номінантів.
“12 науковців із Австрії, Словаччини та України зібралися за одним столом, аби ухвалити непросте рішення, – повідомив Ігор Курус, голова Міжнародного фонду Івана Франка. – Цьогоріч виплачена найвища грошова нагорода лауреату Міжнародної премії імені Івана Франка за всі попередні роки – 275 000 грн. Зокрема дякуємо Іванові Франкові з Торонто та його родині за щорічну підтримку Премії. Свій внесок у преміальний фонд уже зробили чимало благодійників: меценати зі столиці, Львова, Дрогобиччини”.
Церемонія нагородження відбулася у Народному домі імені Івана Франка міста Дрогобича. Після виконання Гімну присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих захисників і захисниць, а також Петра Галущака. Правнук Івана Франка разом із родиною щороку був активним учасником таких дійств у Дрогобичі, як і в Нагуєвичах.
https://www.facebook.com/frankofund/videos/1084798020505112?locale=uk_UA
Очільник Дрогобича Тарас Кучма у вітальному слові наголосив на ролі міста у становленні Івана Франка. Адже тут хлопець навчався в гімназії, формував свій світогляд, черпав із традицій та звичаїв, робив перші кроки в літературі, всотував знання від професорів, щоб вирости опісля у Велета.
“Ми тут, у самому серці Франкової землі, вшановуємо Каменяра, що лупав скелю несправедливості, – зазначив Тарас Кучма. – Дрогобич має особливу місію – берегти пам’ять про мислителя світового масштабу. Іменем Франка в громаді названі вулиці, культурно-освітній центр та Дрогобицький державний педагогічний університет – родзинка, осердя, у якому розвивається Франкова ідея. Тут проводимо конференції, фестивалі. А ця Міжнародна премія – міст між минулим і майбутнім, між Дрогобичем і світом. Пишаємося, що Франкова спадщина – це жива сила, що допомагає нам і нині в боротьбі”.
Як доказ міський голова презентував відеофільм, у якому бійці з різних військових формувань ЗСУ зачитують поезії Івана Франка: Каменярове слово й нині надихає на звитягу.
Ректорка Дрогобицького держуніверситету Валентина Бодак наголосила на Франкових словах – засадах розвитку. Це важка праця, наука та боротьба. Ці підвалини актуальні і в сьогоденні.
Серед почесних гостей імпрези – член Консультаційної ради Міжнародного фонду імені Івана Франка, народний депутат Михайло Цимбалюк. Парламентар вручив Почесні грамоти Верховної Ради людям, причетним до промоції Франка. Та зазначив, що конкурс виконує дипломатичну місію, бо пропагує українські ідеї у світі.
“Лауреатом Міжнародної премії імені Івана Франка у 2025 році став Андрій Даниленко, українсько-американський філолог, кандидат філологічних наук, доктор філософії, повний професор кафедри сучасних мов і культур університету “Пейс” (Нью-Йорк), – оголосили під час урочистостей. – Таким чином відзначена праця “Пантелеймон Куліш і формування української літературної мови”. Це наш культурний світ – минуле й нинішнє. Професор Андрій Даниленко взяв участь в імпрезі в режимі онлайн”.
І насамкінець – уривок із поеми Івана Франка “Великі роковини”.
Мовиш: «Де нам взять Богдана?»
Тільки ти придатний будь
На святе, велике діло!
Загартуй думки і грудь!
До високого літання
Ненастанно пробуй крил,
А Богдан прийде, як сума
Ваших змагань, ваших сил.
До великого моменту
Будь готовий кожний з вас, —
Кожний може стать Богданом,
Як настане слушний час.
Мовиш: “Нині інші війни”.
Ну, то іншу зброю куй,
Ум гостри, насталюй волю,
Лиш воюй, а не тоскуй!
Лиш борися, не мирися,
Радше впадь, а сил не трать,
Гордо стій і не корися,
Хоч пропадь, але не зрадь!
Кожний думай, що на тобі
Мілійонів стан стоїть,
Що за долю мілійонів
Мусиш дати ти одвіт.
Кожний думай: тут, в тім місці,
Де стою я ув огні,
Важиться тепер вся доля
Величезної війни.
Як подамся, не достою,
Захитаюся, мов тінь, —
Пропаде кривава праця
Многих, многих поколінь.
У таких думках держися
І дітей своїх ховай!
Коб лиш чистая пшениця, —
Буде паска й коровай.
“Чи побіди довго ждати?
Ждати довго!” То й не жди ж!
Нині вчися побіждати,
Завтра певно побідиш.
Та ж недаром пробудився
Український жвавий рід.
Та ж недаром іскри грають
У в очах тих молодих!
Чей нові мечі засяють
У правицях, у твердих.
Довго нас наруга жерла,
Досі нас наруга жре,
Та ми крикнім: “Ще не вмерла,
Ще не вмерла і не вмре!”(1898).
Підготувала Людмила Стражник. Фото авторки та Ігоря Куруса
Оперативні новини у TELEGRAM
