В Україні поступово формується нова культура — посмертний макіяж. Це особливий напрям косметології, який має на меті не прикрасити, а повернути людині природний вигляд після смерті. Це складна, емоційно напружена і надзвичайно відповідальна робота, яку може виконувати лише спеціально навчений фахівець.
Візажистка та майстриня постмортем-гриму Василина Павлюк з Івано-Франківська розповіла ПІК, чому ця професія потребує глибоких знань, чому половина її роботи сьогодні — це підготовка до прощання полеглих військових та хто може навчатися цьому ремеслу.
На фото: Василина Павлюк
Пані Василина наголошує, що помилкова думати, що грим для померлих нічим не відрізняється від звичайного макіяжу.
«Це зовсім інша матерія. Ви працюєте із неживою тканиною, яка змінюється щохвилини. Треба знати анатомію, фізіологію, хімію, розуміти, як поведуть себе текстури. Я, як біолог за освітою, дуже швидко зрозуміла, що без цих знань тут ніяк», — пояснює майстриня.
Вона працює з обличчям, руками та головою, коригує колір шкіри, робить зачіску й поверхневу реставрацію. Глибокі внутрішні реконструкції — лише для сертифікованих танатопрактиків (ред. фахівець, який готує тіло померлої людини до похорону, щоб надати йому максимально природного вигляду).
Найскладніше у посмертному гримі – корекція відтінку шкіри, який змінюється залежно від часу, причини смерті та умов, у яких перебувало тіло.
«У мене були люди всіх можливих відтінків — сірі, червоні, пурпурові… Підібрати тон — найважча частина. Він не має бути ні надто білим, ні жовтим, ні “пластмасовим”. Людина має виглядати як жива, ніби вона просто спить», – пояснює майстриня.
За словами Василини Павлюк, процедура посмертного макіяжу включає очищення шкіри, обробку спеціальними засобами, нанесення тонального покриття, а в разі потреби — реконструкцію обличчя після травм чи операцій.
«Я використовую не звичайну косметику, а спеціальну — вона не змінює колір, тримається довго, не дає блиску. Іноді працюю кілька годин, щоб відновити природний тон шкіри, приховати набряки чи синці. Найдовше я гримувала померлого дві години», — каже вона.
Посмертний макіяж є доволі дороговартісною процедурою. Ціна залежить від того, наскільки складна корекція.
«Якщо наприклад, брати до уваги ті ж київські ціни, то в Києві звичайний макіяж коштує стільки, скільки в нас посмертний грим» – зауважує майстриня.
Це важко, але це мій спосіб віддячити» – посмертний макіяж для полеглих військових
Зараз більша частина роботи Василини Павлюк, як майстра посмертного гриму –підготовка до прощання полеглих захисників.
«Приблизно 50% тих, з ким я працюю у час війни — це військові. Найважчі випадки — без частин обличчя, після вибухів. Ти розумієш, що маєш “зібрати” людину так, щоб рідні могли попрощатися без страху й болю. Ця робота важка, але для мене вона почесна. Тут я відчуваю особливу відповідальність», – ділиться жінка.
Також за словами пані Василини, є випадки, коли посмертний грим виконати неможливо. Йдеться про дуже пошматоване обличчя у людини, обличчя після опіків, а також потопельників.
«Якщо обличчя дуже пошматоване — там просто немає з чим працювати. Те саме з повністю обгорілою або сильно розмоклою у воді шкірою. Я працюю тільки з верхніми шарами. Коли їх немає — відтворити обличчя неможливо», – зазначає майстриня.
Хто може стати майстром постмортем-макіяжу?
В Україні поки що мало сертифікованих фахівців такого профілю. Сама пані Василина навчалась у Брюсселі, адже вітчизняних програм у нас не існувало.
«Зараз ми разом із Комітетом стандартів салонів краси запускаємо сертифікацію. Хочемо, щоб посмертний макіяж став окремою гілкою в Україні. Є попит, і потрібні люди, які зможуть це робити правильно», – розповідає майстриня.
Навчатися зможуть: санітари та працівники моргів, адміністратори ритуальних агентств, візажисти, які хочуть отримати додаткову спеціалізацію та будь-хто без досвіду — із базового рівня.
Диплом матиме градацію залежно від складності програми та навичок учня.
Якими якостями має володіти майстер посмертного макіяжу?
Ця професія вимагає неабиякої внутрішньої стійкості. Важливо вміти відрізняти роботу від емоційного фону, який тебе оточує.
«Є велика різниця між тим, коли відходить у вічність літня людина, і коли ти працюєш з молодою людиною, який чи яка загинули насильницькою смертю. Це зовсім різні емоції. Тут треба вміти абстрагуватися, і цьому я вчилася, насправді, дуже довго», – каже пані Василина.
За її словами, це робота про людяність і повагу:
«Це про любов. Про останню можливість допомогти людині виглядати гідно. Знаєте, як кажуть в народі, що в смерті не красиве обличчя. Ми робимо смерті обличчя красивими все-таки».
Читайте також у ПІК:
- Посмертне донорство через «Дію» досі недоступне, але трансплантацій в Україні стає більше
- 15 листопада – початок Різдвяного посту: що варто знати
- Чи можна приватизувати земельну ділянку без згоди сусідів
- Вусопад на Прикарпатті: що варто знати про рак простати (ВІДЕО)
