Оточена модерними багатоповерхівками Церква Пресвятого Серця Христа Чоловіколюбця на вулиці Ленкавського в Івано-Франківську ніби випереджає час. І храм незвичної для Прикарпаття архітектури в місячному сяйві у вечір напередодні Нового Року виглядав особливо велично.
Варто нагадати, що настоятель храму о. Ігор Пелехатий випереджає й час своїми рішеннями. Адже ще три роки тому, наприкінці 2022-го, парафія святкувала Різдво 25 грудня: єдиними на Прикарпатті, разом із церквою села Криворівня на Верховинщині.
“Перше січня за новоюліанським календарем має чітке церковне підґрунтя: цього дня християни вшановують Обрізання Господнє – день, коли на восьмий день після народження Немовляті було дано ім’я Ісус, що означає “Спаситель”, – зазначив о. Ігор Пелехатий. – Нехай цей день буде світлим початком року – з Іменем, яке дає надію. Нарешті усвідомлюємо, що Новий Рік – не засіб занадто повеселитися, а почати відлік з Божим іменем. Отож вирушаємо у мандрівку 2026 роком”.
З нагоди завершення 2025-го 31 грудня у храмі відбулися урочисті Богослуження “З іменем Ісуса – в Новий Рік”. Це подячна свята літургія, подячний молебень за прожитий рік і благословення на 2026-й євхаристійними тайнами.
“Дуже непростий був рік для наших співвітчизників, – сказав о. Ігор. – Складаємо свої молитви під знаком християнської надії: що Господь не упустить наш народ, що ця страшна бойня, розправа над нашим народом завершиться. Католицькі єпископи в Україні оголосили 2026-й Роком Пресвятого Серця Ісуса на знак подяки за 35-річчя відновлення структур Церкви та для підкреслення Божественної любові та милосердя Ісуса. І наш храм Найсвятішого Серця Христа Чоловіколюбця і Блаженних священномучеників Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка приєднується до цієї присвяти”.
Цими днями минуло 80 років від смерті в київській тюрмі блаженного священномученика Григорія Хомишина, який впродовж чотирьох десятиліть був єпископом Станиславівської єпархії УГКЦ.
“В ув’язненні владиці Григорію довелось страждати 260 днів у повній ізоляції: без права побачень, отримання харчових передач, листів та інших можливих контактів із зовнішнім світом. Каральний режим намагався стерти з пам’яті історії навіть згадку про те, що такий Єпископ колись існував. У слідчій справі Владики на 724 аркушах зафіксовано 31 виснажливий допит. 21 грудня 1945 року його було доставлено в лікарню внутрішньої тюрми НКДБ в Києві, де через вісім діб він загинув як мученик”, – акцентував о. Ігор.
Отець Ігор зачитав проповідь Владики у безпросвітні дні, коли Україна втратила незалежність, коли зовнішніми ворогами була розгромлена УНР і ЗУНР.
“Владика підняв на найвищий рівень повагу до Серця Ісусового, – мовив о. Ігор. – Він писав: “Ми втратили все як нація, але з посвятою до Ісусового Серця пережили найстрашніші роки неволі, окупації”. І тепер молимо, щоб зберегти і захистити нашу незалежність. З такими думками йдемо до наших домівок, просимо Божої опіки, особливо для наших воїнів, які в таку складну зиму боронять кожний метр української землі перед ворогом. Молимося, щоб наші захисники і захисниці мужньо витримали всі випробування і здобули з усім народом такий очікуваний мир та перемогу”.
Людмила Стражник. Фото авторки
Оперативні новини у TELEGRAM
