Після удару ворожого дрона життя ветерана Рустама розділилося на «до» і «після». Вибух забрав ліву ногу, завдав численних поранень і змусив ухвалити рішення, від якого залежало майбутнє.
«Після удару дрона мені відірвало ліву ногу до коліна. У правій — переламана кістка. Було наскрізне поранення тазу, контузія, перебиті обидві барабанні перетинки. А в рані ноги ще й знайшли інфекцію», — згадує Рустам.
Його евакуювали зі штабу в Петропавлівці, а згодом доправили до Дніпра. Там лікарі зібрали консиліум і чесно пояснили ситуацію.
«Мені сказали прямо: або я мертвий із коліном, або живий без нього. Я навіть не думав довго. Сказав: “Ріжте”».
Перші дні: страх і панічні атаки
Реабілітація розпочалася одразу після прибуття до Дніпра. Поруч із фізичними травмами прийшли психологічні.
«Сну не було взагалі. Фантомні болі, страх, спогади. Десь на сьомий-восьмий день у мене сталася панічна атака. Я не розумів, що відбувається: німіють руки, стискає груди, починається прискорене дихання — таке саме, як під час поранення».
Той стан налякав і його самого, і людей поруч. Саме тоді ключову роль відіграла робота з психологом.
«Мене навчили ловити момент, коли накриває: зупинитися, пити воду, правильно дихати, повертатися в контроль. Найважче було ввечері, коли перед очима постійно стояв момент влучання дрона».
Рустам довго прокручував події в голові, звинувачуючи себе.
«Я думав, що мав зробити інакше: піти пішки, не їхати, вистрибнути з причепа, вистрілити в дрон… Я себе просто гриз. З часом це траплялося рідше. Допомогли консультації й лікування».
Підтримка родини та шлях до руху
Родина Рустама живе в Дніпрі, тож із перших днів вона була поруч.
«Дружина, діти, мама — вони одразу оточили мене підтримкою. Я живу недалеко від лікарні, тому вже на ранніх етапах реабілітації почав виїжджати додому в кріслі колісному».
Фахівці з реабілітації з’явилися ще в лікарні.
«Вони приходили з першого дня, пояснювали, що буде далі, говорили, що все реально, просто потрібен час і рух».
Та ілюзій ніхто не створював.
«Найбільша помилка — думати, що реабілітація швидка. Що місяць-два — і ти побіжиш. Це важко й боляче. Поки лежиш, м’язи атрофуються, сила просто тане. Команда одразу сказала: працювати доведеться багато».
Перші кроки й протез
Найяскравіший момент Рустам пам’ятає чітко.
«Коли я вперше встав на протезі вертикально. У мене зріст 1,80, і я ніби повернув його. На мене перестали дивитися згори. Голова крутилася, але всередині ставало легше».
Протез він отримав восени 2024 року, а вже після Нового року зробив перші метри без милиць.
«Людям із високою ампутацією дуже раджу уважно обирати протез. Це як взуття: якщо неякісне — мучитимешся щодня».
Тренування стали щоденними.
«Три-чотири місяці я вчився ходити: з двома милицями, з однією паличкою, за поручні. Реабілітаційна команда — неймовірна. Вони реально бачать, що кому потрібно».
Не шкодуйте — підтримуйте
Згодом Рустам почав тренуватися на снарядах і турніках.
«Спочатку тягав 15 кілограмів, потім — 45–50. Команда щиро підтримувала, ставила мене в приклад хлопцям, які тільки починали. Це дуже мотивує».
Найскладнішим виявився не спорт.
«Найважче — дім. Повернутися в сім’ю на кріслі колісному, просити допомоги, не мати змоги взяти дитину на руки. А ще — жаль в очах чужих. Він не допомагає. Не робіть так. Людина після поранення залишається людиною й не потребує співчуття».
Витримати допомогли терпіння дружини та робота з психологом.
Життя триває
Сьогодні Рустам уже повернувся до роботи, водить автомобіль і живе активним життям.
«Спочатку було важко цілий день у протезі. Приходив додому й одразу засинав. За місяць-два втягнувся. Поступово прибрав знеболювальні — і тоді розумієш, що організм справляється».
Наостанок він звертається до тих, хто лише починає шлях реабілітації.
«Потрібно терпіння. Буде боляче. Потрібні зусилля, час і щоденна робота. Обов’язково говоріть із психологом.
Але у вас усе вийде».
До теми…
Послуги з реабілітації в Україні надаються безоплатно в межах пакетів Програми медичних гарантій: амбулаторно, стаціонарно, для всіх, хто цього потребує. Реабілітація при складних станах може тривати до 112 днів на рік — залежно від досягнення реабілітаційних цілей. Для пацієнтів із тяжкими травмами або ампутаціями передбачено до 8 циклів реабілітації на рік, а для людей із множинними ампутаціями кінцівок — до 26 циклів. Також запроваджено послугу реабілітації, що надається фахівцями з реабілітації в територіальних громадах, що дозволяє отримувати допомогу ближче до місця проживання.
Щоб отримати направлення, зверніться до свого сімейного або лікуючого лікаря. Щоб дізнатися більше про те, як пройти реабілітацію, звертайтеся в контакт-центр НСЗУ за номером 1677.
Розвиток реабілітації в Україні відбувається в межах виконання Стратегії створення безбар’єрного простору в Україні, ініційованої першою леді України Оленою Зеленською.
Інформаційна кампанія «Зміцнені» реалізується Національною службою здоров’я України у партнерстві з Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством у справах ветеранів України за підтримки проєкту Rehab4U.
Цей матеріал став можливим завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Уряд США. Зміст є відповідальністю Моментум Вілз фор Хьюменіті i не обов’язково відображає погляди Уряду США.
Читайте також:
- “Хочу бути прикладом для наслідування”: ветеран з Прикарпаття виготовляє екоогорожі на експорт (ФОТО)
- Сергію Притулі вручили подяку від спілки ветеранів штурмових дій у Івано-Франківську (ФОТО)
- Діалог про виклики, підтримку та досвід ветеранів: у Калуші відбувся Razom Veterans Business Forum 2025 (ФОТОРЕПОРТАЖ)
