Цими днями на Прикарпатті – рекордні за останнє десятиліття морози. Перебої з електропостачанням та інші проблеми воєнного стану додають дискомфорту і холоду в душі та тілі. Й мимоволі думається: а як живеться в Антарктиді, в умовах вічної мерзлоти? В оточенні безкінечних снігів? Що живить, піднімає тонус та додає настрою?
Бальзам на душу
“Маємо честь представити свою продукцію на шостому континенті, – каже Роман Войтків, директор ТОВ “Українські медовари”. – Еконапої – оздоровчого характеру. Наші медаки та медівки виготовлені на основі натуральної сировини – меду із розміщених у гірській місцевості вуликів. Складники меду, а це десятки корисних мікроелементів, переходять у напої. Їх виготовляємо без пастеризації. Настоюємо на лікарських травах, зібраних із карпатських лугів. Тож учасники антарктичної експедиції зацікавилися нашою продукцією. Благодійно передали напої через львів’янина Євгена Тихого”.
Євген Тихий – український вчений-біолог, ветеран АТО та директор Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ). Керує діяльністю української антарктичної станції “Академік Вернадський”. Родом зі Львова.
Експедиція вирушає на шостий континент щороку у грудні. З ініціативи відомого журналіста Романа Пастуха для Антарктиди передали ще й бюст Тараса Шевченка авторства дрогобицького скульптора Івана Можака. Його виготовлення так само оплатив меценат Роман Войтків.
Наразі пам’ятник не доставлений за призначенням, а знаходиться у Києві, в приміщенні Національного антарктичного наукового центру. Цей факт підтвердила автору цих рядків Олена Марушевська, керівник відділу зі зв’язків з громадськістю та ЗМІ НАНЦ.
“Погруддя Кобзаря уже б і передали торік у грудні з черговою експедицією, але скульптура велика, не поміщається в ручній поклажі, то митники завернули. Цьогоріч шукатимемо можливостей таки доставити цінний вантаж”, – запевнила пані Олена.
Роман Пастух тим часом наголошує на важливості встановлення бюста Кобзаря в приміщенні української станції “Академік Вернадський”. Таким чином Тарас Шевченко був би рекордсменом за кількістю встановлених пам’ятників на всіх континентах. А така справа заслуговує на Книгу Рекордів Гіннеса. Велика шана не лише для нашого національного Генія, а й честь – для Української держави.
Вплив на політику крижаного континенту
“Цьогоріч відзначаємо одну із ключових дат в історії української Антарктиди, бо виповнюється тридцять років українській станції “Академік Вернадський”, – читаємо на сайті http://uac.gov.ua/. – Саме шостого лютого – 30 років з дня передачі Україні антарктичної станції від Великої Британії. Перша група їхала в листопаді 1995-го через Кембридж, де пройшла стажування на науковій апаратурі та приладах із життєзабезпечення”.
Державна цільова науково-технічна програма досліджень в Антарктиці затверджена Кабміном до 2027 року (включно). Це дасть можливість упродовж наступних двох років фінансувати українські антарктичні експедиції, роботу станції “Академік Вернадський” та криголама “Ноосфера”.
“Таке рішення є дуже важливим, адже Україна – одна з небагатьох країн світу, що мають цілорічні станції в Антарктиці, а також право голосу в Договорі про Антарктику, – наголошують у НАНЦ. – Це значить, що ми робимо щоденний внесок у глобальну науку та маємо реальний вплив на політику щодо крижаного континенту”.
- На станції “Академік Вернадський” – одні з найдовших рядів безперервних спостережень в Антарктиці.
- Україна долучається до багатьох міжнародних антарктичних ініціатив і щороку розширює співпрацю з іншими країнами. Нинішній антарктичний сезон судна “Ноосфера” включає колаборації одразу з шістьма країнами: США, Британією, Польщею, Чехією, Мексикою та Колумбією.
- Антарктична програма – це “вікно можливостей” для українських вчених та перепустка України до елітного клубу антарктичних країн.
- Частину біологічних досліджень виконують безпосередньо на “Вернадському”, частину – в океані на борту “Ноосфери”, а інші – в добре обладнаних лабораторіях на великій землі.
- Серед пріоритетів – біопроспектинг. Тобто пошук у рослинах та мікроорганізмах Антарктики речовин, потенційно корисних для медицини, харчової промисловості тощо, як-от нових антибіотиків чи антиоксидантів.
- Вперше команду річної експедиції очолила жінка – метеорологиня Анжеліка Ганчук. Вона стала керівницею 31-ї Української антарктичної експедиції (УАЕ) на 2026-2027 роки. Раніше Анжеліка вже працювала на станції. У 2022–2023 роках вчена брала участь у 27-й УАЕ. В Антарктиці проводила метеорологічні, океанографічні, гляціологічні, аерологічні та інші дослідження.
Особливості шостого континенту
- В Антарктиді не можна наближатися до місцевих тварин та птахів, торкатися їх чи годувати й загалом якось втручатися в їхнє життя. Контактувати з ними можуть лише вчені для виконання досліджень.
- А ось котиків і песиків привозити з собою на крижаний континент заборонено з квітня 1994 року. Це обмеження має на меті захист місцевих видів тварин, зокрема тюленів, від хвороб, що переносяться немісцевими видами.
На знімку – одразу 3 види пінгвінів, які гніздують в районі української станції. На першому плані й позаду – двоє субантарктичних. Особливі прикмети: червоний дзьоб та білі скроні. Майже 20 років тому через потепління їм дуже полюбився острів Галіндез, де розташований “Вернадський”. Їх тут до 10 тисяч.
Другий у колоні – антарктичний пінгвін. Особливі прикмети: масивний чорний дзьоб та тонка чорна смуга на підборідді. На Галіндезі ці птахи не гніздують, водночас вважаються наймасовішим видом пінгвінів в Антарктиці. Їхня чисельність оцінюється до 7,5 мільйонів пар.
І ще один позаду — пінгвін Аделі. Особливі прикмети: повністю чорна голова та біло-блакитні очі.
Пінгвіни починають шлюбний сезон антарктичною весною і будують гнізда з камінців. Туди зазвичай відкладають 2 яйця, рідше – 1 чи 3. Пташенята з’являються на світ трохи більше, ніж за місяць.
В усіх видах обидва партнери відповідально ставляться до батьківства: по черзі висиджують яйця, а потім – оберігають та годують пташенят.
Млинці, пончики, карнизи – назви цікавих явищ, які зазнімкували українські полярники. Для утворення снігових пончиків потрібен збіг кількох умов: два шари снігу (нижній – твердий, підмерзлий, а верхній – пухкий і вологий), температура трохи вище 0°C та вітер такої сили, щоб згортати “сувої”, але не руйнувати їх. Сніг усередині швидко вивітрюється – так і з’являється отвір.
Льодяне намисто. Тут поєднані танення товстих нашарувань снігу та раптова хуртовина. Тала вода стікає й замерзає в бурульки, а сніговий пил, здійнятий вітром, налипає на них, надаючи рельєфності. Особливо він підкреслює кінчики, де збираються краплини води, які нагадують крижані “намистинки”.
З 11 грудня і дотепер український криголам “Ноосфера” вперше працює за Південним полярним колом. Там судно забезпечує проведення міжнародних океанографічних і геологічних досліджень.
Полярне коло – це уявна лінія на широті 66°33′ (на півночі – Північне, на півдні – Південне), яка позначає межу зон, де спостерігаються полярний день (Сонце не заходить) та полярна ніч (Сонце не сходить) щонайменше одну добу на рік. Нагадуємо, що антарктична станція “Академік Вернадський” розташована перед Полярним колом.
Температурні рекорди
- +18,3 °C – найвища температура, офіційно зафіксована на материковій Антарктиді (на аргентинській станції Esperanza Base 6 лютого 2020 р.).
- −89,2 °C – найнижча температура повітря, коли-небудь виміряна на Землі (на станції Vostok 21 липня 1983 р.).
- Приблизно +12,7 … +13 °C – найвища температура повітря, зафіксована на станції “Вернадський”.
- Найнижчі температури на станції є значно вищими, ніж на внутрішніх ділянках континенту – іноді нижче −40 °C в окремі роки. Наприклад, історично фіксували приблизно −43,3 °C.
- У 2025 році морська вода навколо станції не опускалася нижче точки замерзання (−1,8 °C) протягом усього року спостережень – вперше за період вимірювань з 2002 року, що може бути показником потепління. У липні 2025-го зафіксували найвищу температуру повітря для липня на станції в історії спостережень.
- Антарктида є однією із найчутливіших до глобального потепління зон планети, і рекордно високі температури, включно з даними на “Вернадському”, пов’язані з атмосферними явищами та змінами клімату.
Людмила Стражник. За матеріалами сайту http://uac.gov.ua/. Фото Зої Швидкої та інших полярників.
Оперативні новини у TELEGRAM
