Демонтувати чи реконструювати – ось у чому питання? Минуло два роки відтоді, як у селі Волосові Переріслянської громади скасували рішення про демонтаж пам’ятника радянським солдатам та прийняли рішення реконструювати його. Попри жваві дискусії між мешканцями у громаді та широкий суспільний резонанс, питання “зависло” в повітрі.
Днями до редакції ПІК звернувся мешканець громади та зазначив, що радянський монумент й досі знаходиться на місці. А перед пам’ятником облаштували Алею полеглих військових у російсько-українській війні.
З чого все почалося?
Ще у 2015 році в Україні прийняли “Закон про декомунізацію” та почали зносити радянських вождів й перейменовувати вулиці. Активніше за це взялися у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення. Також у 2023 році набув чинності Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».
З часом, декомунізація стала сприйматися не лише як спосіб позбутися радянської символіки, а і як форма протесту проти нав’язаної росією пропаганди.
У селі Волосі пам’ятник “Жителям, які загинули на фронтах ІІ Вітчизняної війни та від рук українських буржуазник націоналістів”, був встановлений у 1989 році. У 2023 році він знаходився у переліку пам’ятників Прикарпаття, які підпадають під декомунізацію та деколонізацію й мають бути демонтовані – за це на сесії проголосували депутати Переріслянської громади.
Радянський пам’ятник в невеликому прикарпатському селі зрештою міг би залишитися непоміченим, якби не ідея про його реконструкцію та розміщення поряд Алеї полеглих захисників у російсько-українській війні, яке почали критикувати у фейсбук-групах.
“Це пам’ятник нашим прадідам – наша спадщина”
12 лютого 2024 році у фейсбук-групі села Волосів староста села Людмила Станчук проводила опитування щодо доцільності знесення пам’ятника. Проголосували 199 людей: їх думки розділилися майже порівну – 50% проголосували за реконструкцію, 46% – за те, що зараз це “не на часі”, 4% – віддали голоси за демонтаж.
До слова, загалом у селі зареєстровані понад 1400 жителів.
В коментарях до допису мешканці запевняли, що пам’ятник варто реконструювати, адже він присвячений їхнім рідним та має для них особисте значення. І додають – в опитуванні голосували люди, які навіть не проживають у селі.
Демонтувати не можна, реконструювати
Після онлайн-голосування, 16 лютого 2024 року депутати Переріслянської громади розглянути клопотання старости Волосівського старостинського округу Людмили Станчук та скасували попереднє рішення про демонтаж пам’ятника, водночас дозволивши його реконструкцію.
Цікаво, що в офіційному рішенні Переріслянської громади щодо скасування демонтажу пам’ятника не вказана друга частина його офіційної назви – присвята тим, хто загинув “від рук українських буржуазних націоналістів”.
Проєкт реконструкції був готовий ще у 2024 році – його розробив студент університету імені Короля Данила. Він передбачає створення інформаційних стендів з двох боків, на якому залишать всі імена, які зараз є на пам’ятнику, а посередині – розмістять фотографії та інформацію про захисників, які загинули в російсько-українській війні.
До слова, у своєму звіті за 2024 рік, Людмила Станчук зазначила, що реконструкція пам’ятника – серед пріоритетних напрямків роботи на 2025 рік та надалі. Втім, станом на лютий 2026 року роботи не розпочинали.
Позиція влади
У коментарі ПІК староста села Волосів Людмила Станчук зазначила, що пам’ятник встановлений для вшанування жителів села, які загинули в роки Другої світової війни, не містить забороненої символіки, оскільки всі елементи комуністичного та нацистського тоталітарного режиму були демонтовані.
“Зображення радянського солдата на пам’ятнику виконане в нейтральній формі, без забороненої символіки чи написів, що підпадають під дію Закону України № 317-VIII від 09.04.2015 та Закону № 1144-IX від 21.03.2023. Пам’ятник містить прізвища загиблих односельців, які воювали проти нацистської Німеччини, і є об’єктом локальної історичної пам’яті”, – каже Людмила Станчук.
За її словами, питання демонтажу розглянули органи місцевого самоврядування, а для врахування громадської думки провели дворовий обхід жителів, більшість з яких висловилася проти демонтажу.
“Монумент сприймається громадою не як символ радянської ідеології, а як пам’ять про полеглих односельців. На сьогодні готується проектно-кошторисна документація на реконструкцію пам’ятника з метою його осучаснення та визначення вартості відповідних робіт відповідно до затвердженого проекту. Це дозволить у подальшому адаптувати об’єкт до сучасної політики історичної пам’яті та національного контексту. Громада прагне осмислити історичну спадщину з урахуванням новітніх подій і підтримує політику декомунізації та деколонізації в межах чинного законодавства. При цьому вважає за доцільне зберегти пам’ять про місцевих жителів, які загинули під час Другої світової війни, у спосіб, що не суперечить нормам права та моральним цінностям українського суспільства”, – зазначила староста села Волосів.
Вона додала, що питання реконструкції пам’ятника планують розглядати після завершення воєнного стану, аже зараз у пріоритеті громади – спрямування підтримки на обороноздатність країни. А критику, щодо розміщення Алеї Героїв вважає необгрунтованою.
“Критика з приводу Алеї Героїв є необґрунтованою. Наразі перед пам’ятником тимчасово розміщені банери з іменами та фотографіями загиблих Героїв, щоб родини та громада могли вшанувати їхню пам’ять”, – зазначила староста села.
Проблема – не в самому радянському минулому, а в його ідеології
Історик Ярослав Коретчук у коментарі ПІК зазначає, що критика пам’ятника у селі Волосів стосується його ідеологічного спрямування. Адже він вшановує не лише військовослужбовців радянської армії, загиблих у Другій світовій війні, але й тих місцевих жителів, хто боровся проти самої ідеї української незалежності.
“В ході дослідження, обробляючи архіви військоматів та інших установ нам вдалося встановити, що лише 40% прізвищ осіб, які є зазначені на плитах біля пам’ятника дійсно брали участь у Другої світовій війні і загинули. Решта 60% – це люди, які брали участь у боротьбі проти українського визвольного руху середини XX століття”, – зазначає Ярослав Коретчук.
За його словами, це створює своєрідну дилему. З одного боку в Україні діє декомунізація і є ряд законів, які визнають національно-визвольний рух як борців за свободу та незалежність. Тобто сили, які виступали проти цього руху – по-суті заборонені, але існує пам’ятник, який їх вшановує. Ярослав Коретчук додає, що сам пам’ятник вже почав руйнуватися та зараз знаходиться не в дуже гарному стані.
«Ми намагаємося зберегти пам’ятники на честь тих осіб, які нищили будь-які спроби самостійної незалежної України, водночас буцімто аргументуючи про те, що там є кілька прізвищ людей які брали участь у Другої світовій війні. Ніхто не заперечує, так, але встановіть інший пам’ятний знак – хрест, ще якийсь об’єкт з прізвищами дійсно людей, які брали участь у Другої світовій війні. Але позбудьтеся елементів і прізвищ людей, які нищили українську державність», – підкреслює історик.
До слова, староста села Людмила Станчук заявила у коментарі ПІК, що прізвища на пам’ятнику все ж переглянуть.
“Звичайно, розглядатиметься, чи залишати всі прізвища на пам’ятнику, з урахуванням історичних даних та рекомендацій експертів, щоб увічнити пам’ять загиблих і водночас зберегти історичну правду“, – каже Людмила Станчук.
Питання декомунізації та деколонізації на Прикарпатті й досі залишається відкритим. Ситуація у Волосові — один із прикладів того, як на місцевому рівні стикаються норми законодавства, позиція влади та думки громадян. Втім, громади змушені шукати компроміс, щоб, зберігаючи пам’ять про минуле, все ж позбутися радянської ідеології.
Читайте також:
- У Городенківській громаді демонтували два пам’ятники радянської доби
- На Прикарпатті демонтують Пагорб Слави (ФОТО)
- На Калущині знесли пам’ятник радянської доби (ВІДЕО)
- На Івано-Франківщині “декомунізували” пам’ятник радянському солдату (ФОТОФАКТ)
