Великдень на порозі, а разом із ним – час створення писанок, що здавна вважаються оберегами та символами відродження життя. Сьогодні ми не лише згадаємо традиційні способи розпису, а й спробуємо цікаві сучасні рецепти декорування яєць, які легко відтворити вдома.
Споконвіку писанки створювали на сирих яйцях. Бо саме такі є давнім символом життя, весни, сонця, а в християнському доповненні – воскресіння Христа. Писанка була святинею та оберегом, життям і надією.
“Навіть шкаралупу від неї не викидали, а берегли як магічний засіб чи пускали на воду, щоб допливла до магічних блаженних людей рахманів і сповістила їм про Великдень”, – читаємо у буклеті “Великдень” за 1993 рік.
У цьому ж буклеті автори нагадують про воскову техніку розписування. Писальце можна скрутити з тоненької бляшки та прикріпити до держака, наповнити розтопленим воском і нанести перший рисунок на сире і вимите яйце. Занурити в найсвітлішу фарбу, приміром, жовту. Опісля охолодити у воді, обережно витерти і нанести візерунок, який хочемо мати другого кольору, наприклад – червоного. Процедуру розпису повторити й опісля занурити в посудину з останнім барвником. До речі, саме ці кольори притаманні красноставським писанкам на Снятинщині.
“На запрошення організаторів – Музею писанкового розпису в Коломиї – взяла участь у 12-ій всесвітній акції “Писанки для України”, – розповідає коломиянка Ольга Гаврилюк. – У своїй бібліотеці маю фотоальбом “Українські писанки”, виданий 1968 року на шести мовах у видавництві “Мистецтво”. Це подарунок моїм батькам о. Петру і Марії Якимчукам з дарчим написом від автора й упорядника Ераста Біняшевського. У пошуках писанкової автентики київський дослідник, науковець, близький до дисидентських кіл, приїхав у Красноставці. Його скерували до священника, щоб допоміг у зборі писанок для вивчення орнаментів, техніки їх написання.
Пам’ятаю, як мої батьки зібрали на селах парафії (тоді це були також Задубрівці і Белелуя) і сусідніх Русова, Будилова, інших сіл валізу різних писанок. Мама повезла той скарб до Києва, обережно закутавши кожне розписане великоднє яйце… Пан Біняшевський переносив кожен узір на окремий лист ватману, щоб у фотоальбомі зберегти його унікальність. Це була дуже кропітка праця. Під кожною писанкою – назва: грабельки, клинці, барвінок, косиці, чобітки, вітрячки, сусідки… Смерічки, олені, вівці, козлики, каченята… А під однією написано “Красноставці”. Казали батьки, що то помилково замість назви писанки вказали назву села. Але кажуть, що усі випадковості невипадкові… Є красноставські писанки і в експозиції нашого Музею писанки”.
Техніка капання значно простіша. Орнамент обережно накапують зі свічки на підготовлене яйце.
“За допомогою шпильки кожну цяточку видовжують у дещо товщу на одному кінці риску. З таких рисок на писанці створюють мотиви багатораменної розетки або віялець. Капані писанки здебільшого двобарвні”, – читаємо у згадуваному буклеті “Великдень”.
Як і після традиційного розпису, віск чи парафін після фарбування обережно витирають полотниною, а писанку натирають для блиску олією.
У давнину слугувало природним барвником для писанок лушпиння цибулі. Та й тепер можна зробити цікаві писанки – однотонні, від оранжевого до насиченого цеглового кольорів. Якщо ж обтягнути сирі яйця перед варінням капроновою сіточкою від ківі – матимемо світліші цяточки на поверхні. Варити як звичайно – 7-8 хвилин від моменту закипання, охолодити в проточній воді. Після висихання так само протираємо олією для блиску.
Барвисту смарагдову мозаїку із відтінків жовтого, помаранчевого та зеленого кольорів можна створити так само за допомогою лушпиння цибулі.
Нарізаємо його дрібно разом із листочком паперу. Викладаємо суміш на шматок марлі, зверху – варене яйце, змочене у воді, щоб прилипли ті клаптики. Розподіляємо їх рівномірно і зав’язуємо резинкою. Рештки марлі обрізаємо і ставимо яйця у гарячий розчин аптечної зеленки або відповідного барвника. Витримуємо кілька годин, знімаємо все, миємо писанки, протираємо і змащуємо олією для блиску.
Аналогічно робимо мармурові писанки. Тільки барвником у цьому випадку слугуватиме червоноголова капуста. Нарізаємо листки, даємо закипіти у воді, додаємо солі. Тим часом підготовлені сирі яйця обкладаємо лушпинням із часника чи клаптиками паперу, зав’язуємо марлею чи шматочком капронової колготки і ставимо варитися разом з капустою. Вода набуває синього з фіолетовим відтінком кольору. Залишаємо в цьому розчині яйця до вистигання.
Залежно від часу витримки маємо блідіші або яскравіші писанки. Візерунки виходять хаотичні. Хоч можна ще, приміром, яйця перед варінням перев’язати сіткою або резинками навхрест.
Мальовані писанки – то вже забава для дітей. Варені яйця можна розмалювати акварельними фарбами або фломастерами. Або ж зробити тематичну аплікацію зі звичайних святкових серветок. Візерунки кріпимо до яєць за допомогою сирого білка.
Нині в торговій мережі є чимало готових наліпок із великодніми орнаментами. Але зроблена власноруч писанка стає особливим святковим символом та окрасою великоднього кошика.
Людмила Стражник. Фото Музею писанкового розпису та авторки.
Читайте в ПІК:
Оперативні новини у TELEGRAM
