Суботній день у Львові був прохолодним і похмурим. Тут навіть зареєстрували новий температурний рекорд -4,8 градуса морозу (попередній квітневий тримався із 1986 року). Попри те, у Церкві святих Ольги і Єлизавети зібралося велелюддя для освячення пасок.
Під готичними вежами давнього храму, що торкаються неба, панувала якась особлива тиша. Кошики наповнені стравами, а серця – вірою, надією і пам’яттю про найважливіше – очікування свята Воскресіння Христового. А ще – сталого миру. Адже зовсім поруч, біля пам’ятника Степанові Бандері, кілька місяців тому стався приліт…
Якщо в Церкві святих Ольги і Єлизавети було лише відлуння ворожої атаки, то Храм святого Андрія відчув руйнівну силу російського зла…
“Внаслідок російської атаки безпілотником у березні поруч із церквою Святого Андрія (колишній Бернардинський монастир) зафіксовано значні руйнування. Вибуховою хвилею було пошкоджено історичну будівлю, вибито вікна, зазнав пошкоджень фахверк та інтер’єр храму, що є пам’яткою архітектури”, – інформували в офіційних джерелах.
А в недільний день Воскресіння Христового розпогодилося. Наче природа сама підкреслила перемогу добра над злом, світла над темрявою.
І сучасний величавий Патріарший собор Воскресіння Христового наповнився святково зодягненими львів’янами та гостями міста. Церква збудована в Сихівському районі на честь приїзду до Львова майже 25 років тому Папи Римського Івана Павла ІІ.
Сонце, простір і довга жива лінія людей – як дорога, що веде до світла.
Під золотими куполами особливо відчувалося, що віра – це не лише тиша всередині, це ще й сила бути поруч: у відстоюванні української державності, у загоєнні воєнних ран.
Гарнізонний храм у Львові теж має свої воєнні рани. Вони тут – у чи не щоденних похоронних відправах загиблих Героїв, у сотнях світлин зниклих безвісти та полонених всередині церкви, у портретах дітей, які втратили рідних та домівки.
Серед них ось ці діти з різних прифронтових регіонів: Настя з Дніпропетровщини, а Стас із Харкова. Ними опікуються у прихистку для біженців.
Бережуть родинні традиції пані Оксана з донечками Наталією та Оксанкою.
Та, попри все, Львів не тільки прийняв сотні тисяч переселенців та допомагає їм адаптуватися в новому середовищі, а й задає тон, як святкувати на Великдень, як по-родинному відвідувати храми. І цю традицію переймають не тільки переселенці, а й численні гості галицької столиці.
І навіть у цьому великому людському русі
Соломія Гиндич каже про тяглість традицій: це народне вбрання їй передали ще на її двадцятиліття. І родинні обереги вона так само передасть своїм дітям.
Багатотисячне святкування у Шевченківському Гаї
До скансену йшли цілими родинами.
Музики задавали тон у відтворенні традицій.
Гості з Канади: пані Боженка приїхала вивчати техніку соломоплетіння, а пані Іванка волонтерить. Після свят іде на передову.
Львів дивував не тільки великодніми пісноспівами, а й вишуканими панянками. Старовинне вбрання і стилізоване сучасне виглядало дуже доречно в цьому центрі української культури.
У Львівському скансені на Великдень голці ніде було впасти. Тут, в Музеї народної архітектури і побуту, святкували Воскресіння Христове традиційними гаївками. На головній галявині розгорнулося багатотисячне дійство. Стародавньою українською музикою запалювали фолькгурт “ЯРИ”, етноколективи Banduragirl та “ЕТЕРІЯ”.
Традиційні великодні забави організувала організація української молоді “Спадщина”. Вони показували, як водити ритуальні великодні “кривий танець”, “вербовую дощечку”, “струмок”, “подоляночку”, “хорти і вовки”, “царівну”, “мости”, “голубку”.
А ще волонтери навчали іграм у “шума”, “моргалки”, ремня. Насамкінець молоді хлопці збудували традиційні “вежу” та “слона”.
“Знаємо, ви чекаєте щороку на цей анонс, та й ми з радістю готуємось гостити у нас в музеї ВЕЛИКу гайову родину, що гуртується у Львівському скансені довкола Великодньої традиції впродовж десятиліть! Тож рихтуйте свої вишивані строї, беріть родину, гроші на донати й приходьте підтримати традицію та тих, хто її боронить”, – інформують на сайті музею. – У вирі свята, не забуваймо опори, на яких воно тримається! Цьогоріч ми гаївкємо на три великі благодійні збори – для 80 ОДШБр, РБпАК 425 ОББпС, 15 ОБрАР “Чорний ліс”.
Діючі виставки впродовж свят:
- Щедрою рукою. Дари та нові надходження до Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького
- Виставка Оксани Самійленко “Вимушена подорож”
- Виставка “Відбиток традиції. Дереворит” Олександра Бриндікова.
Вартість разових вхідних квитків на 12 та 13 квітня: 300 грн – повний 150 грн – пільговий (пільгові категорії: діти шкільного віку, студенти, пенсіонери). Безкоштовний вхід для: чинних військовослужбовців, ветеранів, вдів та дітей загиблих військовослужбовців, людей з інвалідністю І-ІІ груп.
Людмила Стражник. Фото і відео авторки
Оперативні новини у TELEGRAM
