У карпатських селах сіно для худоби та коней в горах заготовляють багато господарів, бо в гуцульських селах ще чимало людей утримують корів, кіз, овець, зрідка коней.
Сотні селян вже не косять вручну, а беруть в руки мотокосарки. Про особливості цьогорічного сінокосу дізнавалася журналістка ПІК.
«Щоби мати добре сіно, то косити треба, допоки трави або ще не цвітуть, або вже відцвіли”, — пояснює Василь Туплилюк, господар із села Красник, що на Верховинщині.
Пан Василь розказує, що перша косовиця розпочинається на царинках, тобто ділянках, що ближче до хат, на наділах, а що дальше в горах, коситимуть пізніше.
Початок сінокосу залежить від погоди, адже треба, щоби скошені трави не намокли, а згодом не зігнили, бо тоді даремною буде важка праця, та й худібка не буде мати що їсти. Віками гуцули орієнтувалися, чи косити, чи ні, за різними погодними прикмети.
Скажімо, якщо зранку на траві холодна роса, чи ввечері дуже ясний місяць — це на гарний безхмарний день. А якщо перед сходом сонця небо «запалюється» (червоніє), чи вдень сильно кусають мухи і оводи, то може бути дощ). Тепер люди дізнаються, якою буде погода, зазвичай, з Інтернету. Та й сам процес сінокосу значно осучаснився.
Якщо ще років 7-8 тому косили, як діди-прадіди, косами, то тепер гуцули, які до війни їздили в різні області України та по світу на заробітки, полегшили собі цю роботу, купивши мотокосарки.
Для них, щоправда, потрібно бензину. А він зараз дорогий. На щастя, для мотокосарок багато пального не потрібно. І, не зважаючи на здорожчання, горяни косять мотокосарками.
«Це дуже економить час, скажімо 20 сотих я скошую за 30 хвилин, а вручну я би косив 3-4 години», — пояснює Василь Тупилюк.
Перед косовицею люди оглядають наділи з травою, щоби там не було каміння, гіляк. Дивляться і яка трава росте. Добрими вважаються польові ромашка, овес, горішок (повзуча конюшина), зозулині черевички. Уникати варто полину, хвоща, гірчиці.
Роботу майже всі розпочинають з коротенької молитви.
Косити, за словами Василя Тупилюка, починають о 06.00 – 06.30. О цій порі ще немає спеки, але є роса. І це добре. Бо, за давніми повір’ями, коли худоба буде їсти сіно із зарошеної трави, то буде більше молока давати.
На допомогу в косовиці горяни кличуть сусідів, родичів та знайомих. Дехто й наймає косарів. Їхня плата залежить від площі. У різних селах платня косарям інша, тому сказати про ціну чоловік не береться.
До речі, зараз, коли багато чоловіків захищають Україну, родинам захисників допомагають юнаки та старші чоловіки, які не у війську. Після покосу жінки і дівчата розкидають траву, аби швидше просохла.
Згодом траву перекидають зверху вниз вилами. При сухій сонячній погоді добре розтрушена і часто перекидана трава за день-два висихає. Уже суху траву згрібають та складають у невеличкі копиці, у кожній – 50-70 кілограм сіна.
Триває збирання й сушіння першої трави в середньому тиждень-півтори. А від 15 липня розпочнеться друга, основна – велика косовиця вже в горах.
Сабіна Ружицька. Фото від Василя Тупилюка.
Читайте також:
- Коломийські Едельвейси представили господаря на полі бою (ФОТО)
- Я пишу йому листи. Знаю, що він не прочитає, але пишу, – дружина командира полку “Азов” (ВІДЕО)
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
