Степан Григорович Пушик (26 січня 1944, с. Вікторів, нині Галицького району Івано-Франківської області — 14 серпня 2018, Івано-Франківськ) — український письменник, літературознавець, фольклорист, журналіст, громадсько-культурний і політичний діяч, кандидат філологічних наук, професор Прикарпатського університету ім. В. Стефаника.
Лавреат державної премії ім. Т. Шевченка, премій ім. В. Стефаника, П. Чубинського, Мирослава Ірчана, О. Копиленка, Міжнародної літературної премії імені Воляників-Швабінських Українського Вільного Університету в Нью-Йорку. Член Спілки письменників України та Українського ПЕН-клубу. Заслужений діяч мистецтв України.
Степан Григорович народився 26 січня 1944 року в с. Вікторові Галицького району Івано-Франківської області. Освіту здобув в Тлумацькому сільськогосподарському технікумі та Літературному інституті в Москві.
Служив в армії, потім працював кореспондентом в обласній газеті, був головою Клубу творчої інтелігенції, керівником літстудії, асистентом, старшим викладачем, доцентом Київського та Прикарпатського університетів, професором кафедри української літератури Прикарпатського університету ім. В. Стефаника.
Степан Пушик обирався народним депутатом України (1990-1994 рр.). У Верховній Раді був членом Комісії культури й духовного відродження.
Степан Пушик – був членом Національної спілки письменників України, українського ПЕН-клубу, ради Спілки письменників, президії Фонду культури, Міжнародної асоціації україністів, НТШ, Головної ради Всеукраїнського Товариства пам’яток історії та культури.
Окрім того, він входив до редколегії часописів «Дзвін», «Березіль», лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури, а також премій імені Павла Чубинського, Памви Беринди, Василя Стефаника, Олександра Копиленка, Мирослава Ірчана, міста Галича, Міжнародної премії фонду імені Воляників-Швабінських при фундації Українського вільного університету в Нью-Йорку, премій журналів «Україна», «Жінка», «Березіль», а також багатьох літературних конкурсів.
Автор перекладу та багатьох досліджень про «Слово о полку Ігоревім» (зокрема — «Криваве весілля на Каялі», 1990, — у книзі «Дараби пливуть в легенду»; “Нове про «Слово о плъку Ігоревім», 2012), «Моління Данила Заточника», праць з літературознавства, фольклористики, етнографії, історіографії, краєзнавства, культурології, статей для енциклопедій та ін. Першим у тексті «Слова…» виявив і оприлюднив аргументи, що автором «Слова…» і «Моління…» є князь Володимир, син Ярослава Осмомисла і брат Ярославни, дружини Ігоря Святославича.
На сцені Івано-Франківського облмуздрамтеатру ім. І. Франка йшли вистави, п’єси «Земле моя» (у співавторстві), «Заплакані вікна» (1996), «Золотий Тік» (1999), «Я іду по своїй землі» (2005). Вибрані твори С. Пушика у 6-ти томах, семи книгах видаються впродовж 2004—2012 рр.
У 2019 р. видано двотомник лірики Степана Пушика «Я для Вкраїни жив» (упорядник Ольга Слоньовська; Івано-Франківськ: Місто НВ, 2019), до якого увійшли нові поезії, які поет встиг підготувати ще при житті для своєї майбутньої книги й над якою працював до останніх днів, а також нові варіанти відредагованих і удосконалених автором деяких його раніше вже опублікованих поезій.
Степан Пушик — автор одного з найбільших рукописних щоденників у світі. Цей щоденник налічує близько 300 томів, у кожному з яких є до 200 сторінок.
Письменника і фольклориста не стало у ніч на 14 серпня 2018 року внаслідок серцевого нападу. Похований у рідному с. Вікторів, Галицького району Івано-Франківської області.
18 вересня 2019 року в Івано-Франківську по вулиці Шевченка відкрито пам’ятник письменнику.
Читайте також на ПІК:
- Пісні, грамоти, футбол: на Прикарпатті відзначили День села Степана Пушика (ФОТО)
- На Івано-Франківщині гімназії присвоїли ім’я відомого прикарпатського письменника
- Відійшов у засвіти відомий письменник, гуморист та сатирик з Прикарпаття (ФОТО)
- На Прикарпатті за кошти обласного бюджету надрукують 27 найменувань книг
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
