Олексій Кузьменко хотів стати лікарем ще зі школи. У 2011-2017 роках він навчався в Івано-Франківському національному медичному університеті. Згодом пройшов інтернатуру в Івано-Франківській обласній лікарні.
Після закінчення працював лікарем-травматологом у хірургічному відділенні Попаснянської центральної районної лікарні, що на Луганщині. Олексій освоював бойову медицину у 65 військовому мобільному госпіталі, розповіли в обласному департаменті охорони здоров’я.
“Там я вперше зустрівся з пораненими військовими. Спочатку було якось незвично, але в інтернатурі я ходив на чергування і завжди намагався працювати в ургентній травматології. Призвичаївся. Відчув, що це — моє. Ми старалися військовослужбовцям надавати допомогу, щоб зберегти їхнє життя на етапах ЛСБ”, — пригадує прикарпатець.
На момент повномасштабного вторгнення рф в Україну чоловік працював у рідному Калуші, але підтримував зв’язок з друзями-військовими з Попасної.
“24 лютого — день народження моєї сестри. Зателефонував своїм у Попасну, бо хотів повернутися до них. Думав, що піду у військкомат і мене відправлять туди, але потрапив в тероборону. Мене призвали як стрільця, тому що я не мав військової кафедри та курсів з тактичної медицини”, — розповідає Олексій Кузьменко.
За місяць великої війни він став бойовим медиком взводу, а згодом почав виконувати обов’язки лікаря медичного пункту.
“Там відбувалося найцікавіше. В один період медиків було мало. Ми мали одну медичну машину, на якій я зі своїм водієм Тарасом Голубовським свого часу “накатали” і повивозили багато поранених. Бувало, що і по п’ять людей вивозили за один раз, а потім ще по два-три рази поверталися. Кілька разів під обстрілами намагалися надати допомогу суто в медичній машині “на ходу”, бо кожна хвилини важлива. Це — не подвиг, а обов’язок. І ця зелена “медичка” — легендарна машина нашого батальйону, яка вивезла чимало поранених. Вона стала вже, як рідна”, — каже військовий.
З часом Олексій Кузьменко став молодшим лейтенантом медичної служби 79 батальйону. Зараз він радше координує роботу своєї команди, але й бере участь в евакуаціях, якщо йому дозволяють.
Нещодавно військовий отримав почесний нагрудний знак “Золотий хрест” від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.
“Я — людина, яка ніколи раніше не була військовою. Декілька разів казав, що я не справляюся з цим усім, а побратими мене підтримували. Навіть моє звання молодшого лейтенанта та нагорода від головнокомандувача ЗСУ — це їхня заслуга. У мене повірили люди в момент, коли я не вірив у себе”, — каже начальник медичної служби 79 батальйону калушанин Олексій Кузьменко.
Читайте також:
Читайте нас у тг
