Історія цього будинку почалася зі скандалу. Наприкінці ХІХ століття територію між сучасними вулицями Грушевського, Гончара та Франка займав величезний млин Германа Імердауера.
У 1895 році він одержав крупне державне замовлення на спорудження будинку скарбової дирекції. Його мали звести на задньому подвір’ї млина. Польські забудовники не могли пробачити, що єврейська фірма обскакала їх у тендері, тож преса критикувала місце майбутньої будови, закидалося, що воно далеко розташоване від центру.
Втім, потуги конкурентів виявились марними. Будівельні роботи розпочались на початку літа того ж року, а в жовтні наступного начальство вже перерізало стрічку на вході у кам’яницю на теперішній вулиці Франка, 19, писав свого часу Репортер.
Невідомий архітектор дотримувався класичного напрямку пізнього історизму, що був характерний адмінбудівлям того періоду. Перший поверх — рустований, імітує масивність кам’яної кладки, другий візуально «легший», але дещо перенасичений віконним декором.
Над віконними прорізами поміщені геральдичні необарокові рельєфні щити в обрамленні картушів, що виконують роль замкових каменів. Вікна третього поверху декоровані скромніше. Аттики на даху раніше увінчували масивні гіпсові вази, а по центру розміщувався барельєф з австро-угорським гербом та якась фігура. На жаль, «даховий» декор до наших часів не зберігся.
Цісарсько-королівська дирекція скарбового округу в’їхала у свій новий офіс 30 січня 1897 року. Тут містились канцелярії, головна податкова управа, митна управа, скарбова варта. Бачимо, що австрійці не роздували адміністративний апарат, і персонал дирекції з успіхом заміняв теперішніх податківців, митників і працівників казначейства.
Топ-менеджери, крім високої зарплати, отримували бонус у вигляді службового житла — кам’яниця мала чотири квартири для чиновницьких сімей. Водночас у глибині двору звели триповерховий будинок під управу тютюнової монополії, тютюновий склад і магазин.
За тодішньою практикою держава орендувала споруди в Імердауера, який залишався їхнім власником. Але у 1912-му дирекція збудувала собі власний будинок на сучасній вулиці Грушевського, 31 і «халява» пана Германа урвалась.
Однак хитрий єврей знайшов підхід до державних чиновників і в березні 1914-го підписав 25-річний контракт із військовим відомством. За його умовами, в будинку мав квартирувати батальйон ландверу (крайової оборони). Не встигли солдати облаштувати свої казарми, як почалася Перша світова, місто захопили росіяни.
Читайте також:
- Ретро: 119 років тому в Станіславові відкрили Австрійський гарнізонний суд (ФОТО)
- Історична мандрівка. Івано-Франківськ рік з роком: 1663 -1664
- Франківці б’ють на сполох через невизначену долю “Лурдського гроту” (ФОТО)
- Було-стало: провулок від Ратуші до “фари” у Франківську (ФОТО)
